23 вересня 2014 р.Справа № 816/2338/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 816/2338/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
16 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 травня 2014 року №0001132200.
Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надано клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" зареєстровано як юридична особа 17 квітня 2012 року.
У період з 21 січня 2014 року по 28 січня 2014 року Гадяцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Атлант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 04 лютого 2014 року №61/16-07-22.14/37937729 /а.с. 25-82/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7549,23 грн., у тому числі за липень 2013 року у сумі 7368,66 грн., за грудень 2013 року у сумі 180,57 грн.
На підставі Акту перевірки Гадяцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9436,54 грн., у тому числі 7549,23 грн. за основним платежем, 1887,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 84/.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001132200.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки Акт від 04 лютого 2014 року №61/16-07-22.14/37937729, підставами для висновку про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість стало те, що Гадяцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29 вересня 2013 року №50/22.7/35650695 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіммегабуд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року /а.с. 64/.
За висновками зустрічної звірки контролюючим органом не підтверджено реальність проведення господарських операцій між платниками податків з ТОВ "Сіммегабуд" /а.с. 65-68/.
Також, у ході перевірки не надано товаросупроводжувальних документів, підтверджуючі фактичне відвантаження та транспортування товару /а.с. 68/.
У ході розгляду заперечення на Акт перевірки ТОВ "Атлант-7" надано експрес ТТН ТОВ "Нова пошта" від 18 жовтня 2013 року №59998005119505, у якій відсутня печатка ТОВ "Нова пошта", відсутні дані, що ідентифікують особу, яка отримала товар, дата отримання товару. В експрес ТТН зазначено, що розрахунки за послуги здійснювались у готівковій формі, але на підприємстві відсутня каса.
Таким чином, на думку контролюючого органу, на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Атлант-7" завищено суму податкового кредиту на суму 7368,66 грн, у тому числі за липень 2013 року на 7368,66 грн /а.с. 71/.
Крім того, у Акті перевірки зазначено про порушення податкового законодавства, які відображено у пункті 3.2.1 та пункті 3.2.2 розділу 3 Акта перевірки та які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн /а.с. 72/.
Однак, зі змісту Акту перевірки ані судом першої інстанції ані судом апеляційної інстанції не було встановлено, які саме порушення та з якими контрагентами призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 30 липня 2013 року між ТОВ "Сіммегабуд" (Постачальник) та ТОВ "Атлант-7" (Покупець) укладено договір №13 /а.с. 87-88/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник протягом строку дії даного Договору передає у власність Покупцю товар, а Покупець на умовах та в порядку, визначених даним Договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у накладних і приймає товар на їх підставі.
Пунктом 3.1. встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити товар належної якості, яка вказується у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору від 30 липня 2013 року №13, вбачається, що предметом Договору було постачання рушників махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас" розміром 70х140 та 50х70 /а.с. 106/.
Відповідно пункту 4.3 умов Договору постачання товару здійснюється Постачальником протягом 80 календарних днів з моменту надходження суми передоплати на рахунок Постачальника.
Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковою накладною від 31 липня 2013 року №114 (номенклатура товарів/послуг продавця рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 89/; рахунком-фактурой від 31 липня 2013 року №СФ-0000140 (назва: рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 90/; видатковою накладною від 31 липня 2013 року №РН-0000270 (товар: рушник махерових 100% бавовна з логотипом "Донбас") на загальну суму 44212,00 грн, у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 91/.
Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 31 липня 2013 року №483 на загальну суму 44212,00 грн., у томі числі ПДВ 7368,66 грн /а.с. 92/.
На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи залучено копію товарно-транспортної накладної ТОВ "Нова пошта" від 18 жовтня 2013 року №59998005119505 /а.с. 139/.
Придбані у ТОВ "Сіммегабуд" рушники махерові були у подальшому реалізовані ТОВ "Хокейний клуб "Донбас" /а.с. 107-117/.
Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у свого контрагента відповідач не подав.
Податкова накладна від 31 липня 2013 року №114 оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Сіммегабуд" (код ЄДРПОУ 356506950), яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 94-96/ та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.
Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що видаткова накладна згідно договору з ТОВ "Сіммегабуд" виписана 31 липня 2013 року, а експрес ТТН 18 жовтня 2013 року, тобто поставка товару відбулась у межах 80-денного строку, визначеного Договором.
Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.
Колегія судів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача - ТОВ "Сіммегабуд", не є доказом факту нереальності постачання товару Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-7" .
Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.
Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.
Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Разом з цим колегія судів зазначає, що ані в акті перевірки ані у судах першої та апеляційної інстанції відповідачем не було наведено причин та підстав збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180,57 грн. Тобто допущення позивачем порушення, які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 180,57 грн відповідачем не було доведено, а судами не встановлено.
Також колегія судів вказує на те, що зі змісту наказу "Про проведення перевірки" від 20 січня 2014 року №35, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 120/, було встановлено, що документальну позапланову перевірку ТОВ "Атлант-7" проведено на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 18 грудня 2013 року по кримінальній справі №12013180070000208, порушеної відносно, крім інших, засновника ТОВ "Атлант-7" ОСОБА_1
Пунктом 78.11 статті 78 Податкового кодексу України однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки визначено отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 27 лютого 2014 року т.в.о. начальника відділу СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Павленко-Слив'як Г.В. прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12013180070000208 у зв'язку з відсутністю у діянні, крім інших, ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень /а.с. 97-100/.
Відсутність в діянні складу кримінального правопорушення є реабілітуючою підставою, тобто обставиною, при закритті провадження за якою підозрюваний вважається непричетним до вчинення кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 816/2338/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.