29 вересня 2014 р. Справа № 876/12768/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна" до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солід-Україна" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008351504 від 05.04.2013 року та №0012641504 від 31.05.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та незаконними, оскільки при їх винесенні податковий орган виходив з помилкових висновків про те, що в грудні 2012р. товариство неправомірно заявило до бюджетного відшкодування 5500 грн., що включені в податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2012р., так як в грудні 2012 року товариство повернуло ПП "Ростока Грін" кошти в розмірі 33000 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.
ДПІ у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, що позивачем в порушення вимог п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2012р. на суму 3786,грн.
Податковий орган вважає, що коригування податкового кредиту на суму ПДВ 5500 грн., які відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012р., позивач повинен був відобразити в податковій декларації з ПДВ за листопад 2012р.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Судом встановлено, що між ПП "Ростока Грін" та ТзОВ "Солід-Україна" 29.11.2012р. укладено договір купівлі-продажу металоконструкцій.
30.11.2013р. ТзОВ "Солід-Україна" згідно платіжного доручення №2527 перерахувало ПП "Ростока Грін" кошти за постачання металоконструкцій в загальній сумі 33000 грн., в тому числі ПДВ - 5500 грн., яке включило до складу податкового кредиту.
Податковий кредит сформований позивачем на підставі податкової накладної №2 від 30.11.2012р., отриманої від ПП "Ростока Грін".
Однак в грудні 2012р. у зв'язку із неможливістю поставки металоконструкцій ПП "Ростока Грін" повернуло ТзОВ "Солід-Україна" кошти в розмірі 33000 грн. (в тому числі ПДВ - 5500 грн.) згідно платіжних доручень, а саме: №306 від 12.12.2012р. на суму 20000 грн. (ПДВ -3333,33 грн.), №310 від 14.12.2012р. на суму 8000 грн. (ПДВ -1333,33 грн.) та №313 від 21.12.2012р. на суму 5000 грн. (ПДВ -2166,67 грн.).
Коригування податкового кредиту відображене позивачем у податковій декларації з ПДВ №9085568737 від 21.01.2013р. за грудень 2012р., внаслідок чого було на 5500 грн. зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2012р., тобто зменшено суму, що може бути заявлена до бюджетного відшкодування за січень 2013р.
ДПІ у м.Івано-Франківську в період з 13.03.2013 року по 19.03.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Солід-Україна" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2012р.,
25.03.2013року складено акт перевірки №2462/15-4/32360621, яким встановлено порушення товариством п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6, п.200.14 ст.200 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, у зв'язку з чим останнім завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2012р. на суму 3786 грн.
На підставі даного акту перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську винесла податкове повідомлення-рішення №0008351504, яким виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3786 грн..
Позивач оскаржив в адміністративному порядку рішення податкового органу, рішенням Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області збільшено суму, на яку Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 1714 грн.
У зв'язку з цим, 31.05.2013р. ДПІ у м.Івано-Франківську винесла податкове повідомлення-рішення №0012641504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1714 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 857 грн.
Таким чином, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м.Івано-Франківську зменшила суму бюджетного відшкодування ТзОВ "Солід-Україна" по ПДВ на суму 5500 грн.
Сторона відповідача, приймаючи оскаржувані рішення вважає, що товариство, подаючи в грудні 2012 року декларацію за листопад 2012 року, повинен був відобразити в ній зменшення податкового кредиту на 5500 грн., отриманих в грудні 2012 року як повернення коштів за металоконструкції, оскільки такі корегування відображаються в податковому періоді, в якому воно проводилось.
Окрім цього, сторона відповідача не заперечує тієї обставини, що товариство в наступних податкових періодах зменшило суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-УІ.
Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до абзац "а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Згідно із п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст.192 ПК України).
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 зазначеної статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V цього Кодексу.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 зазначеного Кодексу).
Згідно із п.200.4. ст.200 даного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п.200.5 ст.200 Кодексу).
Аналізуючи наведені приписи Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту 5500 грн. ПДВ, сплачених 30.11.2012 року ПП "Ростока Грін" за металоконструкції, відобразивши це в декларації за листопад 2012 року, та зменшив суму податкового кредиту в розмірі 5500 грн. внаслідок відповідних коригувань (на підставі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної від 30.11.2012р.) у грудні 2012 року у зв'язку з поверненням коштів від ПП "Ростока Грін", відобразивши це в декларації за грудень 2012 року.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року у справі №809/2057/13а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді: Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко
Повний текст виготовлено 30.09.2014р.