24 вересня 2014 р. Справа № 77878/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації на постанову Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивач 23.04.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача адміністрації про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вимоги мотивовані тим, що вона є матір'ю малолітньої дитини. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивачці щомісячно повинна надаватись грошова допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але всупереч вимогам ст. 15 зазначеного закону та ст. 22 Конституції України щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році виплачувалась не в повному обсязі.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В решті позовних вимог відмовити.
Суд виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці не відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідними свідоцтвами про народження, здійснює догляд за дітьми до досягнення нею трирічного віку та має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік було зупинено та у відповідності до ст. 56 означеного Закону №489-Vвстановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особі за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 56, пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Беручи до уваги той факт, що положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата державної допомоги сім'ям з дітьми відповідно до Закону України ««Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не відповідає Конституції України, тому місцевим судом зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі.
Отже, враховуючи, що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Доводи відповідача з приводу відсутності коштів на подібні цілі не можуть слугувати аргументом у відмові в позовних вимогах.
Таким чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки з 09 липня 2007 року була відновлена діястатті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 197, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2011 року по адміністративній справі № 2а-749/11/1303 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль