12 вересня 2014 р. Справа № 804/13083/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про стягнення заборгованості, -
У серпні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що УПФУ в Дзержинському районі м.Кривого Рогу було призначено пенсії по втраті годувальника, яким помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, а відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає відшкодуванню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі. За таких обставин, позивач просив суд: стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області на його користь заборгованість в розмірі 46 210,31 грн.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. В своєму клопотанні позивач просив суд розгляд справи проводити за відсутності їх представника.
Відповідач свого представника в судове засідання також не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідач подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивач невірно застосував норми законодавства, що призвело до значних переплат. Повернення Пенсійному фонду України зайво виплачених пенсій за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі призведе до значних витрат Фонду, які не передбачені ні Законом №1105-ХІV, ні бюджетом Фонду. Разом із цим позивачем не надано помісячного розрахунку щомісячних виплат пенсії, що унеможливлює визначити чи вірно розрахована вказана сума, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в грудні 2013 року в результаті взаємозвірки між Пенсійним фондом України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було виявлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області та отримують страхові виплати у разі смерті потерпілого.
З метою з'ясування всіх обставин було запрошено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до УПФУ в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, які повідомили, що дійсно їх чоловіки померли в результаті нещасного випадку на виробництві.
Пенсія по втраті годувальника вищевказаним особам була призначена згідно з вимогами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та сплачувалась за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
Після набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з моменту перебування вищевказаних осіб на обліку в УПФ України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу був зроблений перерахунок пенсій, а саме: ОСОБА_1 з 01.01.2004 року, ОСОБА_2 з 21.03.2004 року, ОСОБА_3 з 06.02.2004 року.
Так, відповідно до розпорядження позивача, пенсії призначені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по втраті годувальника на загальних підстава згідно з вимогами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважається пенсією призначеною по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підлягає відшкодуванню Управлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Судом також встановлено, що в грудні 2013 року позивачем подавались списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 08.01.2014 року звернувся до відповідача в якому повідомив, що пенсійні справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приведені у відповідність та запропонував останньому відшкодувати основний розмір пенсії та цільові виплати по вищевказаним пенсійним справам. Але у зв'язку з відмовою у його звернені, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Статті 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно із статтею 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та статтями 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Положення статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Пунктом 2 цього Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Згідно із пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до п.5, 6 та 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5-4/4, визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
В основу механізму відшкодування витрат покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7).
Отже, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено правило підписання актів звірки розрахунків, яке розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.
З наданих до матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат по пенсіонерам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по ОСОБА_1 становить 10 924,2 грн. по ОСОБА_2 - 23 012,9 грн., по ОСОБА_3 - 12 273,21 грн.
Отже, відповідно до вищевказаного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві суму витрат на виплату пенсій в розмірі 46 210,31 грн.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області заборгованість в розмірі 46 210,31 грн. /сорок шість тисяч двісті десять гривень тридцять одну копійку/.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Кучма К.С.