м. Вінниця
22 вересня 2014 р. Справа № 802/3243/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Діденка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області
про: визнання дій неправомірними
В вересні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2011р. відділом державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову № АА613916 про накладення арешту на майно, а саме, квартири АДРЕСА_1, за якою, згідно даних ЄДРВП, значилось місце проживання боржника - ОСОБА_3. Разом з тим, позивач вказує на те, що на момент прийняття вказаної постанови, квартира за вищевказаною адресою належала йому на праві власності, а тому у відповідача не було достатніх підстав для винесення постанови про накладення на неї арешту.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду з вимогами:
визнати дії відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції щодо накладення арешту на майно за адресою АДРЕСА_1 - неправомірними;
скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції № АА613916 від 26.01.2011р. про накладення арешту на майно за адресою АДРЕСА_1;
зобов'язати відділ державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з майна за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав. При цьому зазначив, що постанову № АА613916 від 26.01.2011р. про накладення арешту на майно не можливо скасувати, оскільки, усі матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вона винесена, а також сама постанова, в зв'язку з закінченням строку зберігання, були знищенні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції від 29.11.2010р. відкрито виконавче провадження № 23018088 з примусового виконання постанови відділення ДАІ № АВ 168424 від 06.08.2010р. про стягнення штрафу в подвійному розмірі в сумі 1020,00 грн. з ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_1.
В подальшому, 28.10.2011р. відділ державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, постанови відділення ДАІ № АВ 168424 від 06.08.2010р. про стягнення штрафу в подвійному розмірі в сумі 1020,00 грн. з ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_1, в зв'язку з тим, що боржник за вказаною адресою не проживає.
Разом з тим, як слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25573170 від 14.08.2014р., 11.02.2011р. державним реєстратором Реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції № АА613916 від 26.01.2011р., внесено запис про обтяження № 6646296, а саме, арешт нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.
В той же час, позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1, на момент винесення постанови про її арешт, належала йому на праві власності.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами про:
визнання дії відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції щодо накладення арешту на майно за адресою АДРЕСА_1 - неправомірними;
скасування постанови відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції № АА613916 від 26.01.2011р. про накладення арешту на майно за адресою АДРЕСА_1;
зобов'язання відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з майна за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) (тут і далі по тексту Закон в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право , зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено основні вимоги звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку.
Частиною 1 даної статті передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.
При цьому, частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.
В той же час, ч. 3 даної статті встановлено, що одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
Тобто, з аналізу положень даної статті слідує, що державний виконавець має право накладати арешт на нерухоме майно боржника лише після документального підтвердження належності такого майна боржнику на праві власності. З метою встановлення документального підтвердження факту належності боржнику майна на праві власності державний виконавець має право звертатись з запитами до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
В матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченого договору купівлі продажу квартири, згідно якої, позивач 02.02.2010р. придбав у власність у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
Факт виникнення права власності на вищевказану квартиру у ОСОБА_1 також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстраційного посвідчення Могилів-Подільського бюро технічної інвентаризації, витягу комунального підприємства "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25301267 від 12.02.2010р.
З вказаного слідує, що на момент прийняття постанови № АА613916 від 26.01.2011р. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вказана квартира належала ОСОБА_1 на праві власності, в той час як боржником за виконавчим провадженням, за яким винесено оскаржувану постанову, був ОСОБА_3.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що на даний час відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо накладення арешту на вказане нерухоме майно та скасування постанови про таке накладення з огляду на наступне.
Так, в матеріалах справи міститься акт від 28.02.2013р., затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції, про вилучення виконавчих проваджень для знищень.
Згідно з даним актом, посадовими особами відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2011 році, через закінчення строків зберігання, в тому числі матеріалів виконавчого провадження № 23018088 з примусового виконання постанови відділення ДАІ № АВ 168424 від 06.08.2010р. про стягнення штрафу в подвійному розмірі в сумі 1020,00 грн. з ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_1, за результатами виконання якого відповідачем було прийнято оскаржувану постанову.
Тобто, на даний момент у суду відсутня можливість встановлення факту протиправності дій відповідача, що передували прийняттю оскаржуваної постанови, як і можливість дослідження оскаржуваної постанови на предмет її відповідності нормам Закону України "Про виконавче провадження", а також вирішення питання щодо її скасування, в зв'язку з чим позов в частині цих вимог задоволенню не підлягає.
Що стосується вимоги про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції зняти арешт з майна за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, то суд звертає увагу на таке.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.
Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Так, згідно постанови відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2011 р. ВП № 23018088, зокрема, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, в зв'язку з чим відсутні підстави для зняття арешту з майна за адресою АДРЕСА_1 та задоволення позову в цій частині.
В той же час доказів того, що відповідачем були вчинені подальші дії необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження суду надано не було.
Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог, з урахуванням встановлених під час судового розгляду справи фактів та наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову шляхом зобов'язання відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції серії АА № 613916 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26.01.2011 р.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами повністю не доведено правомірності своїх дій, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку діям відповідача, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст. 94 КАС України).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції серії АА № 613916 про арешт майна боржника та оголошення заборони йог відчуження від 26.01.2011 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 24 грн. 36 коп. (двадцять чотири грн. 36 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович