22.09.2014 Справа № 363/2678/14-ц
22 вересня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Бариш А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на факт прийняття спадщини на ? частини житлового будинку з відповідними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4, оскільки протягом шести місяців після відкриття спадщини фактично вступила в управління і володіння майном, а тому, у зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи на зазначений будинок, які б підтверджували право власності покійної відсутні, а нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину порушує питання про визнання за нею права власності на ? частину цього будинку в порядку спадкування за законом.
У суді позивачка просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.
Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів у загальному порядку.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_5, після смерті якого, дружина спадкодавця (померла ОСОБА_4) та позивачка успадкували по ? частині (кожна) житлового будинку з відповідними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 березня 1988 року.
24 березня 1988 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво на ? частину спільного майна набутого за час шлюбу з померлим ОСОБА_5
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 26 січня 1999 року.
Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на ? частини житлового будинку з відповідними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1.
Інших спадкоємців по справі не має.
Належність цього майна померлій ОСОБА_4 стверджується свідоцтвом про право власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 березня 1988 року, даними будинкової книги, випискою з погосподарської книги, згідно якої, житловий будинок постійно належав померлій ОСОБА_4 та позивачці.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, як установлено вимогами ст. 548 ЦК України 1963 року.
Спадкоємцем на той час стала ОСОБА_3, яка була зареєстрована і постійно проживала разом із спадкодавцем з 27 вересня 1980 року та протягом шести місяців після відкриття спадщини фактично вступила в управління згаданим будинком.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України 1963 року спадкоємець, який протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається таким, що її прийняв.
При цьому, згідно зі ст. 525 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом, яка в передбачений законом строк прийняла спадщину, а тому позов про встановлення цього факту є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно листа Вишгородської районної нотаріальної контори №1563/01-16 від 15 вересня 2014 року спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не заводилася.
Згідно роз'яснення Вишгородської районної державної нотаріальної контори № 2592/01-16 від 22 листопада 2013 року видача свідоцтва про право власності на спадщину є неможливою в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Житловий будинок побудовано в 1968 році.
На час побудови у 1968 році житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами у сільській місцевості облік фактичних господарств у селі, сімейний стан громадян, поголів'я тварин та інше реєструвався в погосподарських книгах. На кожне господарство відкривався окремий особовий рахунок, в якому відображалися, крім інших відомостей, також відомості про жилий будинок, що має поштовий номер, рік його побудування.
Зазначені погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року, а тому записи у цих книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Лише з 1985 року, відповідно до Постанови РМ УРСР від 11.03.1985 року № 105 „Про порядок державного обліку житлового фонду", почалася робота по проведенню обов'язкової реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду в сільських населених пунктах після прийняття будинків в експлуатацію державною приймальною комісією.
Як вбачається з довідки технічного паспорту на житловий будинок його побудовано в 1968 році, а господарські будівлі в період з 1978 по 1991 рік за життя спадкодавця.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Зважаючи на наведене, будинок ОСОБА_4, який перейшов у спадщину позивачці, належав їй на праві власності і подальша зміна законодавства не позбавила її набутого та зареєстрованого в погосподарських книгах права власності на будинок, а спадкоємець має право на визнання за нею права власності саме на будинок як об'єкт спадкування після смерті своєї матері.
Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що у позивачки відсутні умови для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом, із яким закон пов'язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.
Разом з тим обставини, що визначаються згаданими документами, встановлено в судовому засіданні, а тому прийнята позивачем спадщина, за правилами ст. 548 ЦК України 1963 року, вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини і з цих підстав за ними слід визнати право власності на успадковане майно.
Таким чином, заявлене позивачкою право підлягає визнанню, а пред'явлений позов - задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
позов задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4, та в порядку спадкування за законом визнати за нею право власності на 3/4 частини житлового будинку з відповідними будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1, зокрема житловий будинок - «А» загальною площею 95, 4 кв.м., веранда - «І» 17, 8 кв.м., кухня - «І» 13,1 кв.м., кладова - «ІІ» 16, 8.кв.м., веранда - «І» 9,0 кв.м, сарай «Б» - 76,7 кв.м., погреб - «Б», сарай - «Є», гараж - «Е», літня кухня - «З», убиральня - «Ж», огорожа - « 4,5,8-15», вимощення - «І», колодязь - «ІІ».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя