15 вересня 2014 року м. Київ В/800/4042/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів Рецебуринського Ю.Й.,
Тракало В.В.,
Штульман І.В.,
Бутенка В.І.,
перевіривши заяву ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року (К/800/21620/13) у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій щодо стягнення щомісячного єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року в зазначеній справі, яку мотивує неоднаковим застосуванням касаційним судом положень статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши доводи заяви та додані до неї матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що справа не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року (К/800/21620/13) суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, зазначивши, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і які не досягли віку, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняються від сплати єдиного внеску.
Оскільки позивач не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», він не належить до осіб, які відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняються від сплати єдиного внеску.
Натомість, в рішенні Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 по справі № К/9991/68275/12 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач має передбачене частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску, адже позивач обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, оскільки у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів враховує, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють подібні правовідносини.
Таким чином, наданим судовим рішенням не підтверджено неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ), а фактичні обставини в даній справі та в судовому рішенні, яке наводиться для порівняння, є різними.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання неправомірними дій щодо стягнення щомісячного єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судді: І.Я. Олендер
Ю.Й. Рецебуринський
В.В. Тракало
І.В. Штульман
В.І. Бутенко