Справа № 875/245/14
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
Іменем України
05 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменка В. В.,
суддів Шурка О. І., Степанюка А. Г,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови від 28.09.2014 року №1275 про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії про скасування в частині постанови від 28.09.2014 року №1275 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням діючого законодавства, грубо порушує право Позивача бути обраним до органів державної влади, передбачене ст. 38 Конституції України.
Стверджує, що всі необхідні документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94, відповідно до ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» були ним подані 23.09.2014 року до ЦВК.
У зв'язку з цим, вважає протиправними дії ЦВК, та просить скасувати постанову ЦВК від 28.09.2014 року №1275 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.» в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року, зобов'язати надати можливість виправити неточність у заяві про само висування кандидатом у народні депутати України та зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України.
В судове засідання з'явився Позивач та представник Позивача, підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про здійснення телефонограми, розпискою про вручення копії ухвали про відкриття провадження по справі та копії позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 172 КАС України, суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 12 ст. 172 КАС України).
Суду надано належним чином завірену копію оскаржуваної постанови та копії документів поданих Позивачем до ЦВК.
Заслухавши пояснення Позивача та представника Позивача, дослідивши надані докази, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.09.2014 року Позивачем подано пакет документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №94, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Розглянувши зазначені документи, ЦВК встановила їх невідповідність вимогам Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Постановою ЦВК від 28.09.2014 року ОСОБА_14 відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94.
У спірній постанові вказано, що в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в поданій заяві про самовисування відсутнє зобов'язання ОСОБА_2 у разі обрання його депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, або зазначення, що така діяльність ним не здійснюється.
За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що подана заява ОСОБА_2 не є відповідно заявою про самовисування кандидата у народні депутати України в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону та про наявність підстав для відмови в реєстрації Позивача кандидатом у народні депутати України відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених п. 1 або 2 ч. 3 ст. 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:
1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;
3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;
4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;
5) 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;
6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.
Відповідно до ст. ст. 76, 78 Конституції України, народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України» № 2790 від 17 листопада 1992 року, народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; (пункт 1 частини першої статті 3 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 липня 2002 року № 14-рп/2002) 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
При поданні до ЦВК заяви про самовисування Позивач використовував зразок такої заяви, яка розміщена на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.
Як вбачається зі зразку «Заяви про самовисування та реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі», розміщеному на сайті Центральної виборчої комісії, заявник в заяві повинен зазначити текст наступного змісту: «Зобов'язуюсь у разі обрання мене народним депутатом України припинити діяльність (скласти представницький мандат), яка (який) відповідно до Конституції України та законів України несумісні (несумісний) з мандатом народного депутата України».
Крім того, у примітках до вказаного абзацу заяви у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата, зазначається «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю».
В Законі України «Про вибори народних депутатів України» не наведено норми, яка б зобов'язувала кандидата дослівно вказувати в заяві певні дані, а тому, не достатньо дослівне формулювання цього речення слід розцінювати як неточність, яка відповідно до положень ч. 3 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» підлягає виправленню та не може бути підставою для відмови у реєстрації.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про самовисування Позивача є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», та є підставою для реєстрації його документів.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата у депутати, зокрема, в разі, відсутності документів, зазначених у ч. 1 ст. 54 чи ч. 1 або 2 ст. 55 цього Закону.
Згідно вказаної норми, правовою підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати могла бути лише відсутність заяви про самовисування, а не її оформлення з порушенням вимог п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
А тому, колегія суддів не погоджується з позицією ЦВК, яка викладена в оскаржуваній постанові, що в даному випадку відсутні документи зазначені в ст. 55 Закону.
Згідно ч. 3 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», помилки та неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Системний аналіз положень ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» свідчить про те, що однією з обставин, з якою Закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених Законом документів, у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Таким чином, підставою для відмови в реєстрації Позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання заяви про самовисування, а не її оформлення із порушенням вимог п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо зазначення зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України.
Норма Закону України «Про вибори народних депутатів України» яка регулює питання відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України (ч. 1 ст. 60 Закону), вказує на те, що саме відсутність певних документів є підставою для такої відмови. Назва і зміст цих документів перераховані в Законі, а тому, колегія суддів не може погодитися з позицією відповідача що подані Позивачем документи не є саме такими в контексті вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України», так як названим Законом не надано ЦВК права самостійно змінювати назву чи зміст відповідного документу.
Крім того, Закон не містить положень щодо документа що відповідає вимогам Закону та документа, що не є таким, в контексті змісту Закону України «Про вибори народних депутатів України». На підтвердження цього, є ч. 3 ст. 60 Закону щодо виправлення помилок та неточностей.
Також, на підтвердження цього свідчить той факт, що законодавець надав ЦВК 5 днів для реєстрації особи кандидатом в народні депутати. За цей період ЦВК повинна встановити відповідність документів вимогам Закону та має можливість щодо виправлення помилок та неточностей.
Підтвердженням цієї позиції є пояснення представника ЦВК, що надавалися в судових засіданнях по аналогічних справах, що з моменту прийняття документів до реєстрації особи кандидатом, ЦВК здійснює запити до відповідних служб щодо наявності у особи судимості та його перебування на території України певний період часу.
Вказані запити ЦВК здійснює не зважаючи на вказівку в документах щодо відсутності судимості чи перебування на території України.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у ч. 1 або ч. 2 цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.
Відповідальною особою ЦВК видано довідку б/н від 23.09.2014 року про те, що Центральною виборчою комісією за пред'явленим особисто паспортом прийнято від Позивача документи та електронний носій, передбачені ч. 2 ст. 55 Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.
З огляду на викладене, враховуючи, що Позивач подав до Центральної виборчої комісії всі документи, перелік яких визначено у п.п. 1-6 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати.
Встановлення вказаних ЦВК перешкод для реєстрації Позивача кандидатом в народні депутати України є порушенням прав Позивача в контексті застосування практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні «Краснов та Скуратов проти Російської Федерації» від 19.07.2007 року, визначає поняття «надмірного формалізму», коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Таким чином, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.
Також, в рішенні вказано, що держава повинна дати зрозуміти як вірно та чітко готувати документи (п. 61 рішення).
Позивач просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року.
Проте, колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки вказані повноваження є дискреційними.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Отже, суд не може перебирати на себе їх функцій, які відносяться до виключної компетенції Центральної виборчої комісії та зобов'язувати його прийняти конкретно те чи інше рішення.
В сукупності наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення вимог, а саме - про скасування постанови ЦВК від 28.09.2014 року №1275 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.» в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року, та зобов'язати повторно розглянути подані документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України.
При повторному розгляді Центральна виборча комісія має дати оцінку відомостям викладеним позивачем у його заяві про самовисування, на предмет відповідності її вимогам закону.
Перевіривши мотивування та доводи адміністративного позову, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що доводи Позивача знайшли своє відображення в ході розгляду справи та підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про вибори народних депутатів України», постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 15 від 01.11.2013 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом», ст.ст. 8, 103, 160, 163, 172, 174, 177, 179, 254 КАС України, колегія суддів, -
Позовні вимоги кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови від 28.09.2014 року №1275 про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 28.09.2014 року №1275 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.» в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року.
Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_2 23.09.2014 року документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №94 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014 року та прийняти рішення, передбачене ч. 6 ст. 59 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. І. Шурко
А. Г. Степанюк
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Степанюк А.Г.
Шурко О.І.