30 вересня 2014 року м. Київ К/800/16016/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р.
у справі № 804/9101/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (далі - позивач, ТОВ «Веста-Пласт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ від 07 червня 2013 року №0002092202.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Веста-Пласт», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено виїзну перевірку з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період серпень 2012 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено акт від 23 травня 2013 року №2753/22-2/32495200.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 573720 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0002092202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 860580,00 грн., у тому числі за основним платежем - 573720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 286860 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трансмаг» на підставі договору купівлі-продажу №07 Т-12/АКБ від 16.04.2012 року було придбано акумуляторні батареї, що підтверджено видатковою накладною №ТР-0000253 від 30.08.2012 року, податковою накладною №16 від 30.08.2012 року на загальну суму 867919,34 грн., в т.ч. 144653,06 грн.
На підставі договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Техкомплект» за №ТК-01/10-ВП від 05.01.2010 року, було придбано акумуляторні батареї, що підтверджено видатковими накладними та податковими накладними №32 від 21.08.2012 року на загальну суму 898385,66 грн. в т. ч. ПДВ 149730,94 грн. та №34 від 22.08.2012 року на загальну суму 892099,15 грн., в т.ч. ПДВ 148686,19 грн.
На підставі договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Рекуперація свинцю» від 20.08.2012 року №11 Р-12/АКБ, було придбано акумуляторні батареї, що підтверджено видатковою накладною №РС0000222 від 22.08.2012 року та податковою накладною від 22.08.2012 року № 16 на загальну суму 78914,88 грн., в т.ч. ПДВ 130652,48 грн.
Крім того, судами встановлено, що на підставі контракту №04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дом «Источник тока курский» ТМЦ було реалізовано на експорт, що підтверджено вантажно-митними деклараціями від 23.08.2012 року №412233, №412231, №412228 та від 31.08.2012 року № 412765.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов