30 вересня 2014 року м. Київ К/800/4512/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р.
у справі № 816/3785/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчук Житлобуд»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчук Житлобуд» (далі - позивач, ТОВ «Кременчук Житлобуд») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15 травня 2013 року №0003112202/885.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Кременчук Житлобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2013 року №3181/22.2-11/0127413.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статтею 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1020160,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року №0003112202/885, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1020592,00 грн., у тому числі 1020160,00 грн. - за основним платежем, 432,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Положеннями пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включається до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_5, ПП «ТФ «Валекс - снаб», ТОВ «Полум'я Кремінь», ФОП ОСОБА_6 (Продавці) укладено договори купівлі - продажу від 04 січня 2011 року №04/01/11-1, від 01 березня 2012 року №39, №37/П-04-11 від 11 квітня 2011 року, від 01 січня 2011 року №19 відповідно, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити товар, кількість, найменування, асортимент якого визначається відповідними накладними та специфікаціями, що є невід'ємними частинами зазначених договорів.
Крім того, між позивачем (Генпідрядник) та ПП «Кремінбуд» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №1/10-2011 від 15 жовтня 2011 року, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання загально - будівельних внутрішніх робіт на Об'єкті - адміністративна будівля ПАТ «Кременчуцький Міськмолокозавод», що знаходиться за адресою вул. 40 років Жовтня 14/69, м. Кременчук.
01 липня 2010 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Полум'я Кремінь» (Субпідрядник) №51/П-06-10 укладено договір, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати монтаж трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, побутової каналізації, трубопроводів опалення, монтаж внутрішнього газопостачання в односекційному 9-ти поверховому житловому будинку.
Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, прибутковими ордерами, прибутковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківських установ, актами приймання виконаних робіт.
Також судами встановлено, що використання у власній господарській діяльності купленого товару та отриманих послуг підтверджено виконанням замовлення для ПАТ «Кременчуцький Міськмолокозавод» та ТОВ «Житлоінвест».
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.
2.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов