"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/277/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р.
у справі № 806/6213/13-а
за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Житомирське орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» (далі - позивач, ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго») звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 23.08.2013 р. № 000080222, № 000081222.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Житомирська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Житомирською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис. грн. за січень 2013 року, за результатами якої складено акт № 25/22-2/05478806 від 07.08.2013 року.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 14971 грн. за січень 2013 року та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1568953 грн. за січень 2013 року.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року № 000080222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18714 грн., у тому числі за основним платежем - 14971 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3743 грн., та від 23 серпня 2013 року № 000081222, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1568953 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Комісіонер) та ДП «Газ-тепло» (Комітент) укладалися договори комісії від 01.10.2005 року № 12/05-422/2 та від 29.09.2006 року № 12/06-1107, згідно яких Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії. Вказані договори, відповідно до умов, передбачають також дотримання вимог договорів про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, які укладались паралельно. За умовами укладених договорів комісії також передбачено, що оплата за реалізовану Комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами теплової енергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента, який зазначено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником ДП «Газ-тепло» є Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Також судами встановлено, що факт отримання теплової енергії підтверджено рішенням господарського суду Житомирської області від 02 липня 2009 року, в якому досліджено обставини справи, що підтверджують часткове невиконання умов договору комісії № 12/05-422/2 від 01.10.2005 року в частині сплати за поставлену теплову енергію.
При цьому вказаним рішенням суду доведено факт прийому-передачі теплової енергії позивачу за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року. Позивачем було перераховано ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» 41661378,35 грн., внаслідок чого неоплаченою залишилася теплова енергія на суму 34527163,54 грн.
Крім того, рішенням господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року встановлено, що заборгованість ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» перед ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» станом на час розгляду справи за поставлену теплову енергію згідно договору комісії № 12/06-1107 від 29.09.2006 року становила 1815785,26 грн.
Крім того, як встановлено судами, факт надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії підтверджено рішенням господарського суду м. Києва № 32/70 від 05.09.2011 року, що також свідчить про існування заборгованості позивача перед ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» станом на 05.09.2009 року по договорах від 01.10.2005 року № 17/05-421 та від 29.09.2006 року № 17/06-1106 в сумі 25113348 грн. основного боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за січень 2013 № 9007783380 від 19.02.2013 року, задекларовано обсяги реалізації теплової енергії в сумі 100325 грн., сума ПДВ -20065 грн., обсяги придбання в сумі 7845088 грн., сума ПДВ -1589018 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по рядку 19 Декларації в сумі 1568953 грн. Податковий кредит позивачем за січень 2013 року сформовано за рахунок включення до його складу податкових накладних, отриманих від ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України».
Відповідно до накладної № 52 від 31.12.2012 року позивачем за поставлену теплову енергію сплачено 7687969,58 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1281328,26 грн. та відповідно до накладної № 53 від 31.12.2012 року сплачено 1815574,74 грн., в т.ч. ПДВ 302595,78 грн.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не було завищено податковий кредит січня 2013 року за рахунок включення до його складу податкових накладних за грудень 2012 року, які отримані від ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» за поставлену теплову енергію.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.
2.Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов