18 вересня 2014 року м. Київ К/800/10057/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, -
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 3-ої групи, в період з 08 лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, з 8 лютого 2005 року по 31 грудня 2005 року, з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 3-ої групи на 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до положень частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року) передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються, зокрема, інвалідам IІІ групи -у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В пункті 2 постанови «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії, усупереч положенням зазначених статей цих законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві за 2005 рік застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не наведена постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року, частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема інвалідам війни ІІI групи на 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» (дана норма набрала чинності з 01 січня 2006 року).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині перерахунку підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком за 2005 рік.
Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 220,1 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відхилити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: