29 вересня 2014 року м. Київ К/800/5517/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2013
у справі № 809/676/13-а
за позовом Приватного підприємства "Лідер"
до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 11.02.2013 № 000017220.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій протягом 2010-2011 років з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Глоріум», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», складено акт від 24.01.2013 № 143/22-0/31556452, в якому зафіксовані порушення позивачем частин 1, 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, прийнято до виконання документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановлено неможливість ПП «Лідер» реального здійснення господарських операцій з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Ново-Ком», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» в частині придбання транспортно-експедиційних послуг; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 271 094,00 грн.
За результатами розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки, податковим органом скоригована сума заниження податку та встановлено, що підприємством занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 236 713,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.02.2013 було прийняте податкове повідомлення-рішення №000017220, відповідно до якого позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304 481,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 236713,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 768,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, контрагенти позивача - ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція» на момент укладання правочинів з позивачем, предметом яких є надання транспортно-експедиційних послуг, були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували на обліку як платники податків, у тому числі податку на додану вартість, у відповідних податкових органах за місцем їх реєстрації.
Між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання було укладено ряд угод щодо надання транспортно-експедиційних послуг.
Факт здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи документами щодо придбання та реалізації позивачем щебеневої продукції, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу щебеню, видатковими накладними, залізничними накладними, квитанціями про приймання вантажу.
Усі надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку були досліджені судами попередніх інстанцій, якими встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Фріланс», ПП «Глоріум», ПП «Вівум», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Автотранс-Логістик-Еспедиція», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасоване спірне податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 000017220.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - відхилити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) О.В. Вербицька
(підпис) В.В. Кошіль