"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/59739/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Луганській області про визнання необґрунтованим та скасування припису, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Територіальної державної інспекції України з питань праці у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, -
У липні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області звернулося до суду з позовом до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Луганській області про визнання необґрунтованим та скасування припису №12-03-111/0031-0025.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано припис №12-03-111/0031-0025, яким приписано Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області в місячний термін вжити заходів щодо працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Територіальна державна інспекція України з питань праці у Луганській області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2013 року Територіальною державною інспекцією України з питань праці у Луганській області на виконання доручення Державної інспекції України з питань праці від 14 червня 2013 року за № 32-04/01-22/01-1120 про проведення позапланових перевірок додержання вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів в органах виконавчої влади, на підприємствах, установах та організаціях, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, на підставі наказу «Про проведення позапланових перевірок» від 19 червня 2013 року №204 та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 25 червня 2013 року №798, проведено позапланову перевірку Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами здійсненої перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено акт № 12-03-111/0031, припис №12-03-111/0031-0025, відповідно до якого встановлено порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII, а саме: невиконання Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, та приписано вжити невідкладні заходи щодо працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний припис відповідача є протиправним, оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області належним чином виконувався обов'язок щодо працевлаштування інвалідів, зокрема обов'язок інформування центу зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області в 2012 році склала 83 особи, в зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склав 3 робочі місця. Проте на підприємстві у 2012 році працювала 1 особа, якій встановлено інвалідність.
Згідно з частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній з 01 січня 2006 року) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Відтак, колегія суддів вважає, що стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
Разом з тим, частиною 3 статті 18 вказаного Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Так відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814), підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків..
Відповідно до пункту 3 «Додаткові умови» вказаної Інструкції у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення»( 803-12 ), із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області у 2012 році в травні, серпні та листопаді подавало до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН.
Разом з тим, надані відповідачем звіти форми № 3-НП, щодо наявності протягом 2012 року робочих місць не містять в п'ятнадцятій графі відмітки даних про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а саме інвалідів, про що, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» проставляється шифр « 11».
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 вище наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області у 2012 році не здійснило передбачені чинним законодавством заходи щодо працевлаштування інвалідів, зокрема не було виконано належним чином обов'язок щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. Висновок судів попередніх інстанцій є помилковим.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Територіальної державної інспекції України з питань праці у Луганській області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Луганській області про визнання необґрунтованим та скасування припису відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: