"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/46219/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до публічного акціонерного товариства "Херсонський завод Гумотехнічних виробів" про стягнення заборгованості на виплату та доставку пільгових пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, -
У березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулося до суду з позовом до ПАТ "Херсонський завод Гумотехнічних виробів", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за листопад 2011- грудень 2012 року в розмірі 35893,15 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за листопад 2011 - грудень 2012 року в розмірі 35893,15 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів», як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстровано та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Херсоні, як це передбачено статтею 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року. Громадянам, які раніше працювали на цьому Підприємстві, на підставі довідок та протоколів відповідача призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період листопад 2011- грудень 2012 року становить 35893,15 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) Підприємство зобов'язане відшкодувати УПФ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам за списком № 2.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову виходив з того, що абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції ж встановив, що пенсії працівникам були призначені на підставі пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
За змістом абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Отже, висновок суду першої інстанції про обов'язок Підприємства відшкодувати УПФ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII працівникам за списком № 2, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10, від 13 лютого 2012 року № 21-11а12 та від 19 березня 2013 року № 21-59а13 та 21-60а13.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: