Ухвала від 18.09.2014 по справі 2-92/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/3058/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просила суд визнати нечинним рішення відповідача про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 червня 2009 року; зобов'язати відповідача нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16 червня 2009 року та стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина - ОСОБА_4, розпорядженням від 18 травня 2009 року позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 липня 2009 року по 20 квітня 2012 року у розмірі 130 гривень щомісячно.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811, право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 розділу 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка та заява матері.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з довідкою № 360 від 20 березня 2009 року вказано період надання допомоги а саме: з 20 березня 2009 року по 23 липня 2009 року, що свідчить про перебування позивача в цей період у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до пункту 18 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб.

Згідно з розпорядженням від 18 травня 2009 року позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 липня 2009 року по 20 квітня 2012 року у розмірі 130 гривень щомісячно.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності призначення ОСОБА_3 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку саме з 23 липня 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: