08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/15752/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Сумського закритого акціонерного товариства фірми «Усе для дому»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 р.
у справі №2а-1870/4820/11
за позовом Сумського закритого акціонерного товариства фірми «Усе для дому»
до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Сумській області
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
Сумське закрите акціонерне товариство фірми «Усе для дому» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Сумській області (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку господарської одиниці - бару «Березка», що розташований за адресою: м.Суми, провулок 9 Травня, 13 та в якому здійснює господарську діяльність позивач, про що складено акт від 03.06.2011 р. №140/32/3671555007, яким встановлено порушення позивачем вимог п.226.6 ст.226 Податкового кодексу України, а саме - встановлено факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку на горілку «Губернія «Еталон», настоянку «Українська з перцем», горілку «Сумський двір «Особлива», «Губернія дворянська «Люкс», «Хортиця «Класична», коньяк класичний ординарний «Десна» 4 зірки та з пошкодженими марками акцизного податку (на відкритих пляшках були фрагменти марок акцизного податку, які не давали можливості їх ідентифікувати), на загальну суму 283,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 09.06.2011 р. №180980-1900-32 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 700,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Підставою для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій до позивача слугував факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із правомірності прийнятого податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановлене під час перевірки позивача.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками податкового органу та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Так, ст.226 Податкового кодексу України встановлено порядок виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до п.п.226.1, 226.2, 226.3 вказаної статті, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 226.6 ст.226 Податкового кодексу України встановлено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
За приписами п.226.9 ст.226 вказаного кодексу, вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 02.06.2003 р. №790, до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
За приписами абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Разом з тим, досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суди не взяли до уваги доводи позивача про те, що вся перелічена у додатках до акта перевірки алкогольна продукція знаходилася не на зберіганні, а в обігу (реалізації) на розлив у барі та здійснювалася з відкритих (відкупорених) пляшок, які на момент перевірки були неповні та відкриті у такій спосіб, що марки акцизного збору розривалися у момент відкриття пляшки.
При цьому, податковим органом в акті перевірки не зазначено місце зберігання алкогольних напоїв, не вказано чи призначалися вони для продажу чи знаходились на реалізації на розлив.
Відтак, при фактичному встановленні того факту, що такі пляшки були відкриті та знаходились в обігу (реалізації), висновок про зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку та з пошкодженими марками акцизного податку є передчасним.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, виключає можливість для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Сумського закритого акціонерного товариства фірми «Усе для дому» задовольнити частково.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012 р. у справі №2а-1870/4820/11 скасувати.
Справу №2а-1870/4820/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.