18 вересня 2014 року м. Київ К/9991/51450/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012
у справі № 2а-8219/11/1370
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»
доДержавної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оланта» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Оланта») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 №0001792921, №000178232.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30.06.2011 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оланта» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Мондус» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результати якої складений акт № 2697/23-209/30650355 від 30.06.2011, яким встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001792921 від 13.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97632,00 грн. в тому числі 65088,00 грн. за основним платежем та 32544,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №000178232 від 13.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 133578,00 грн. за основним платежем та 66789,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, що 11.01.2011 позивачем (Постачальник) укладено з ТОВ «Мондус» (Покупець) договір постачання №104898, предметом якого є поставка ТОВ «Оланта» продукції (товарів) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно-транспортних накладних або видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що продукція поставляється транспортом Покупця або Постачальника (за згодою сторін).
За період січень-лютий 2011 року згідно договору №104898 було здійснено гуртової поставки побутової хімії та філе курей бройлерних, що підтверджується копіями видаткових накладних та відповідних їм податкових накладних.
Отримані товари були оплачені ТОВ «Мондус», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача. Станом на 28.02.2011 дебіторська заборгованість становить 1006493,65 грн.
Крім наведеного, реальність поставки стверджується долученими до матеріалів справи карточками складського обліку за період з 01.01.2011 по 20.12.2011, з яких вбачається, що товари було відпущено безпосередньо на складі позивача для ТОВ «Мондус».
Від імені ТОВ «Мондус» первинні бухгалтерські документи підписані Черкасовою А.М. на підставі довіреності №1 від 08.10.2010, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно п. 2.4 вказаного вище договору якість продукції повинна засвідчуватись сертифікатами якості виробника або іншими документами, для даного товару. Позивачем на підтвердження виконання цього пункту договору суду було надано ветеринарні свідоцтва.
Встановлені вище обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, оскільки проведені між позивачем та ТОВ «Мондус» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, слід звернути увагу на те, що відповідачем за період січня-лютого 2011 року вже було проведено виїзні позапланові документальні перевірки правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Оланта», за наслідками яких порушень податкового законодавства, в тому числі і по операціях з ТОВ «Мондус», виявлено не було, про що свідчать відповідні довідки перевірок №640/23-209/30650355 від 06.04.2011 та №822/23-209/30650355 від 27.04.2011.
Таким чином, податковий орган безпідставно донарахував позивачу грошове зобов'язання посилаючись на те, що контрагент позивача ТОВ «Мондус» не подає звітність та не сплатив ПДВ, оскільки відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України, відповідальність у разі вчинення порушень визначених законами з питань оподаткування та іншими законами, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, несуть платники податків. Таким чином, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, тим більше, що податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Мондус» позивачем було в повному обсязі сплачено до бюджету.
При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Мондус» правочину є необґрунтованим належним засобом доказування припущенням.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров