08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/41771/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р.
у справі № 2а-9882/10/0870
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.03.2010 р. №0000922304 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 107,00 грн., а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 0,04 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку господарської одиниці - кафе, що розташована за адресою: вул.Тиражна, 9, м.Запоріжжя та належить позивачу, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 01.03.2010 р. №0082/08/28/23/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.12, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не оприбуткування позивачем товарів за місцем їх реалізації у розмірі 4 553,50 грн. та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, що становить 21,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 13.03.2010 р. №0000922304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 212,00 грн.
Вказане рішення є спірним у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 107,00 грн. за порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття спірного рішення у зазначеній сумі, слугувало невнесення позивачем до книги обліку доходів та витрат накладної, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання ведеться з порушенням встановленого порядку.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За приписами ст. 21 вказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що фізичні особи, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Разом з тим положення Закону не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач у перевірений період знаходився на загальній системі оподаткування.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої була визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12.
Суб'єкт підприємницької діяльності заносить до Книги такі відомості:
1) порядковий номер запису;
2) дату здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом;
3) суму витрат за фактом їх здійснення, у т. ч. заробітну плату найманого працівника;
4) суму вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);
5) суму виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Зазначена форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.
Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Підставою для обліку товарних запасів є первинні документи, які фіксують походження, найменування і кількість товару, такими документами, зокрема, є податкові та видаткові накладні.
Наявність податкових накладних на придбаний позивачем товар не заперечувалася контролюючим органом, про що зазначено і в акті перевірки.
За встановленого судами попередніх інстанцій належного ведення позивачем обліку товарних запасів, що підтверджується первинними документами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо протиправності спірного рішення від 13.03.2010 р. №0000922304 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 107,00 грн. та наявності підстав для його скасування в зазначеній частині.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р. у справі № 2а-9882/10/0870 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.