08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/41115/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р.
у справі №0670/11698/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марва»
до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Марва» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №0001412301 та №0001402301.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Термінал-МК» за серпень 2011 року, про що складено акт від 07.11.2011 р. №4208/23-01/13571425, яким встановлено порушення позивачем п.п.3, 6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 61 709,00 грн.; ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виразилося у недодержанні вказаних норм на момент вчинення правочина, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011 р. №0001412301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19 472,00 грн. та №0001402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53 080,00 грн., з яких 42 464,00 грн. за основним платежем та 10 616,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Термінал-МК» за нікчемним правочином.
Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що у позивача не було підстав для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту серпня 2011 року, оскільки вказані господарські взаємовідносини не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товару у ТОВ «Термінал-МК».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Термінал МК» було укладено договір поставки бітуму нафтового дорожнього в'язкого від 03.08.2011 р. №5-3/08/11. Доставка товару здійснювалась транспортом продавця та за його рахунок.
Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними від 03.08.2011 р. №РН-000005 та від 31.08.2011 р. № РН-000074.
Згідно товарно-транспортної накладної від 03.08.2011 р. транспортування товару здійснювалося ТОВ «Агроконсалдінг НК» на замовлення ТОВ «Термінал-МК».
У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідною податковою накладною, що виписана контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Термінал-МК», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Посилання податкового органу на відсутність у товарно-транспортних накладних запису про доручення на отримання товару, як на підставу відсутності у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що такі недоліки, не роблять вказаний звітній документ недійсним та вказане не може свідчити про їх неналежність та недопустимість.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 23.11.2011 р. №0001412301, №0001402301 та наявність підстав для їх скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. у справі №0670/11698/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.