ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
25 вересня 2014 року 10:29 №826/12394/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведа В.С., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомукраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд»
додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Українська державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.07.2014 №1233/26-59-22-06/00012256 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.07.2014 №1233/26-59-22-06/00012256 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.
Перевіркою встановлено порушення українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2014 року на суму 413 156,00 грн.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.07.2014 №1233/26-59-22-06/00012256 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 516 445,00 грн. у тому числі: 413 156,00 грн. - основний платіж, 103 289,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.07.2014 №1233/26-59-22-06/00012256 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» за договорами від 04.06.2013 №СП-58 та від 26.09.2013 №НП-105.
З матеріалів справи вбачається, що між українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» (субпідрядник) укладено договір на виконання робіт від 04.06.2013 №СП-58, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик виконати повний обсяг будівельно-монтажних робіт на об'єкті: «ДТЕК Запорізька ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Технічне переоснащення підвідного каналу та благоустрій прилеглої території БНС-1», зазначений в пункті 1.2 договору, а підрядник - прийняти такі роботи.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на виконання робіт від 04.06.2013 №СП-58; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; розрахунку; податкової накладної.
Також, між українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» (субпідрядник) укладено договір підряду від 26.09.2013 №НП-105, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт передбачених договором. Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити результати роботи у відповідності до умов договору.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду від 26.09.2013 №НП-105; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; розрахунків видатків; платіжних доручень; податкових накладних тощо.
Крім того, на обґрунтування ділової та економічної доцільності позивачем надано суду копію протоколу узгодження договірної ціни із третьої особою та самого договору із третьою особою, яким передбачена можливість залучення українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» субпідрядників.
У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» вказано на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.04.2014 №1122/26-59-22-04/35084807 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 по 31.01.2014».
Разом з тим з актів перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.07.2014 №1233/26-59-22-06/00012256 та від 24.04.2014 №1122/26-59-22-04/35084807 вбачається, що реальність господарських взаємовідносин при придбанні послуг позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» фактично відповідачем не встановлювалась, а відповідні висновки контролюючого органу зроблено із посиланням на акти по контрагентах.
Під час судового розгляду справи судом в якості свідка було допитано директора товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» (контрагента позивача) Махрінського О.Т., який підтвердив реальність господарських операцій здійснених між ним та українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» на підставі договорів від 04.06.2013 №СП-58 та від 26.09.2013 №НП-105 із посиланням на наявність відповідних ліцензії, дозволу на здійснення певних видів робіт, матеріальних та трудових ресурсів. При цьому, директором товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» звернуто увагу суду, що з січня 2014 року товариство зареєстровано за новою адресою, відповідні зміни внесено до державного реєстру. Проте при складанні акту державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.04.2014 №1122/26-59-22-04/35084807 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» контролюючим органом вказано стару адресу товариства.
На підтвердження пояснень свідка позивачем надано суду копії: посвідчень на відрядження працівників; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до якої основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3» є будівництво житлових та нежитлових будівель; ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення будівельних та монтажних робіт; дозволу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на здійснення ряду монтажно-будівельних робіт; договору щодо оренди приміщення для розміщення офісу; штатного розпису працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Ф3»; докази на підтвердження державному реєстратору статусу юридичної особи; декларацію із податку на додану вартість за січень 2014 року із додатками.
З податкової звітності контрагента позивача за січень 2014 року вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» задекларовано податкові зобов'язання із податку на додану вартість по взаємовідносинам із українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» у сумі 413 155, 70 грн.
Отже, аналіз матеріалів справи свідчить, що:
- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;
- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;
- під час перевірки української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3».
Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ф3» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 №0011192206, підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.08.2014 №0011192206.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст постанови складено 30.09.2014