Справа: № 810/2021/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби про визнання протиправними дій, що виявились у відмові в отриманні податкової знижки у зменшення загального річного оподатковуваного доходу, отриманого за наслідками 2012 року; зобов'язання прийняти рішення стосовно зменшення загального річного оподатковуваного доходу за наслідками звітного 2012 року на суму податкової знижки у розмірі 18026 грн. 05 коп.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано дії державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби стосовно відмови ОСОБА_2 в отриманні податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2012 року на суму 18026 грн. 05 коп., з підстав, викладених у листі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 292/Г/17-01-46/501, - протиправними. Зобов'язано державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби підготувати висновок про повернення на користь ОСОБА_2 надміру утриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб, що розраховується податковим органом на підставі поданої ОСОБА_2 декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 лютого 2013 року ОСОБА_2 подано до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2012 рік, в якій зазначено, зокрема, суму власного доходу, який включається до загального річного оподатковуваного доходу за 2012 рік у розмірі 122344 грн. 18 коп., та суму податку, утриманого (сплаченого) податковим агентом у розмірі 18 026 грн. 05 коп. Крім того, позивачем зазначено в рядку 11 декларації суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку відповідно до приписів статті 166 розділу IV Податкового кодексу України у розмірі 18 026 грн. 05 коп. Наведену вище суму зазначено позивачем і у рядку 13 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету.
Податкова знижка, визначена позивачем, складалась з витрат у вигляді сплаченої за користування іпотечним житловим кредитом частини суми процентів.
З метою підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації долучено копії наступних документів: кредитного договору від 19.09.2008 року № ML-005/156/2008, додатку №1 до кредитного договору (графік платежів на 2012 рік), договору іпотеки від 19.09.2008 № РML-005/156/2008, довідки про доходи за 2012 рік, договору купівлі-продажу будинку від 19.09.2008, меморіальних ордерів щодо погашення відсотків по кредиту згідно договору від 19.09.2008 № ML-005/156/2008, паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, банківської виписки.
У квітні 2013 року позивачем отримано лист (відповідь) державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 292/Г/17-01-46/501, яким ОСОБА_2 відмовлено в отриманні податкової знижки за кредитним договором.
Як на підставу для відмови в отриманні податкової знижки відповідач у своєму листі посилається на невідповідність поданих документів вимогам статей 166, 175 та 176 Податкового кодексу України.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби стосовно відмови позивачу у праві на зменшення загального річного оподаткованого доходу позивача за наслідками 2012 року на суму податкової знижки у розмірі 18026 грн. 05 коп., з підстав, що викладені у листі державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби від 22.03.2013 № 292/Г/17-01-46/501, є протиправними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як платника податків.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пп. пп. 166.1.1, 166.3.1 п. 166.1 ст. 166 цього Кодексу платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 175.1 ст. 175 зазначеного Кодексу платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
До таких витрат, окрім іншого, законодавство дозволяє включити частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України).
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.87 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.
Пунктом 175.2 статті 175 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 175.3 цієї статті.
При цьому, правом на таку податкову знижку в силу приписів пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України виникає лише у особи, яка за рахунок іпотечного кредиту придбала чи побудувала житловий будинок (квартиру, кімнату), який визначено як її основне місце проживання. Цей факт має бути документально підтвердженим.
Пунктом 175.5 статті 175 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.09.2009 позивачем укладено з ЗАТ "ОТП Банк" кредитний договір № ML-005/156/2008.
Відповідно до умов наведеного вище договору сторонами погоджено цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна та визначено строк остаточного його повернення - 19.09.2035.
За рахунок частини кредитних коштів, наданих позивачу банківською установою, ОСОБА_2 придбано житловий будинок № 1-А по вул. Леніна, с. Осещина Вишгородського району Київської області (договір купівлі-продажу будинку від 19.09.2008, посвідчений нотаріально), з прийняттям ЗАТ "ОТП Банк" цього житлового будинку, а також земельної ділянки, що знаходиться під будинком, в іпотеку (договір іпотеки від 19.09.2008 № РML-005/156/2008).
Придбаний ОСОБА_2 житловий будинок є її основним місцем проживання, що підтверджується відміткою у паспорті про реєстрацію місця проживання.
При цьому, позивачем документально підтверджено витрати на оплату протягом 2012 року частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом. Так, під час подання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік ОСОБА_2 до цієї звітності було долучено копії меморіальних ордерів від 19.01.2012 №1, 20.02.2012 №2, 19.03.2012 №3, 19.04.2012 №4, 30.05.2012 №3082720, 19.06.2012 №1882395,19.06.2012 №1837542, 19.07.2012 №2347079, 20.08.2012 №2063778, 19.09.2012 №1926418, 19.10.2012 №21156820, 19.11.2012 №1678991, 19.12.2012 №1804790, 20.12.2012 №1950748, 20.12.2012 №1916133, а також наведених вище договорів та додатків до них.
На підтвердження суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого роботодавцем з нарахованої протягом 2012 року заробітної плати та наявності відкритого рахунку у банківській установі, позивачем надано довідку про доходи за період січень-грудень 2012 року та виписку з банківського рахунку в національній валюті.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, обставини, що свідчать про відсутність визначених пунктом 166.4 статті 166 та статті 175 Податкового кодексу України обмежень, що не дають позивачу права на нарахування податкової знижки у зв'язку з понесенням витрат на оплату частини суми процентів за користування кредитними коштами, що витрачені на придбання житлового будинку, податковим органом в ході судового розгляду справи спростовані не були.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Ю.А. Ісаєнко
Судді:
І.В. Федотов
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.