29 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.
суддів: Колодійчука В.М., Леванчука А.О.,
Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2014 року в справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись», третя особа - відділ Держземагенства у Новоархангельському районі Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вись» (далі - СВК «Вись») звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкод позивачу в користуванні орендованою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 6 га., яка розташована на території Скалівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, до закінчення терміну дії договору оренди землі, укладеного терміном на 5 років 01 вересня 2007 року між СВК «Вись» та ОСОБА_7 (який на даний час помер і його спадкоємцем є відповідач у справі). Крім того, просив повернути після набрання рішенням законної сили у користування СВК «Вись» орендовану земельну ділянку та стягнути сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2012 році СВК «Вись» визначив структуру посівних площ на 2013 рік по даному кооперативу і на ділянці відповідача мав намір посіяти гібрид кукурудзи «Сплендіс». Після прибуття на спірну земельну ділянку було з'ясовано, що ОСОБА_6 самовільно, в порушення умов вищезазначеного договору та вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 640 ЦК України, без законних на те підстав, не дочекавшись закінчення терміну дії договору оренди, засіяв орендовану земельну ділянку насінням сої, чим порушив права позивача, як орендаря такої земельної ділянки. У зв'язку з наведеним СВК «Вись» просив задовольнити позов.
ОСОБА_6 у зустрічному позові посилався на те, що він має у власності вказану вище земельну ділянку, яку успадкував 12 квітня 2013 року згідно відповідного свідоцтва про право на спадщину за Законом. Договір оренди земельної ділянки, укладений між СВК «Вись» та спадкодавцем ОСОБА_7 01 вересня 2007 року та зареєстрований третьою особою через один рік і дев'ять місяців, тобто 16 квітня 2009 року, в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не містить усіх істотних умов договору, а саме в договорі не вписано усних домовленостей про умови збереження стану об'єкта оренди, зазначений пункт договору не заповнений. Крім того, СВК «Вись» в односторонньому порядку проводячи державну реєстрацію договору через один рік і дев'ять місяців фактично продовжив термін дії договору і тому ОСОБА_6 вимушений подати зустрічний позов про визнання договору оренди землі недійсним.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2014 року, первісні позовні вимоги СВК «Вись» задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод СВК «Вись» до 16 квітня 2014 року в користуванні орендованою земельною ділянкою площею 6 га., що розташована у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 жовтня 2001 року на полі АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_6 негайно повернути після набрання рішенням законної сили у користування СВК «Вись» спірну земельну ділянку.
Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження у вказаній справі, за його касаційною скаргою на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2014 року з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2014 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Заявник у заяві посилається на те, що касаційним судом неоднаково застосовується ч. 2 ст. 324 та п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у подібних правовідносинах.
Прикладом такого неоднакового застосування норм права заявник вважає ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2014 року про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь-АА», третя особа - відділ Держземагенство у Тальнівському районі Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка (на думку заявника) відкрила доступ до касаційного провадження у справі, що в подальшому надало суду касаційної інстанції можливість постановити ухвалу від 02 квітня 2014 року про задоволення вимог касаційної скарги в справі № 6-4626ск14.
Відповідно до вимог ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно з роз'ясненнями викладеними в п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України» встановлений статтею 355 ЦПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_6 посилається виключно на неоднакове застосування касаційним судом положень ч. 2 ст. 324 та п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у подібних правовідносинах, що не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
Разом з тим, у п. 8 вказаної вище постанови роз'яснено, що заяву про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених із процесуальних питань, із підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, може бути подана за одночасної наявності двох умов:
- ухвала перешкоджає провадженню у справі (зокрема, залишення касаційної скарги без розгляду, закриття касаційного провадження);
- судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
До заяви ОСОБА_6 крім ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2014 року про відкриття касаційного провадження у справі № 6-4626ск14, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, додано і копію ухвали касаційного суду, постановлену в цій же справі 02 квітня 2014 року.
Заява ОСОБА_6 не містить посилань на норми матеріального права, якими керувався суд касаційної інстанції при постановленні ухвали від 02 квітня 2014 року № 6-4626ск14, а також посилок та правового аналізу щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при постановленні ухвали від 02 квітня 2014 року в порівнянні з ухвалою касаційного суду від 05 травня 2014 року, про перегляд якої подано заяву.
За таких обставин, з врахуванням обґрунтованості заяви про перегляд судового рішення, відсутні підстави вважати, що в даному випадку має місце ситуація передбачена пунктом 8 вказаної вище постанови, коли ухвала перешкоджає провадженню у справі і судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Крім того, до заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року в справі про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
В пункті 9 вказаної постанови пленуму роз'яснено, що судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, можуть бути рішення:
- Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
- Вищого адміністративного суду України;
- Вищого господарського суду України;
- Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції;
- апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Постанова Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року, копія якої додана до заяви, не відноситься до судового рішення, на яке може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.
За таких обставин, оскільки заявник при обґрунтуванні вимог заяви посилається виключно на неоднакове застосування касаційним судом положень ч. 2 ст. 324 та п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України і не вказує на конкретні приклади неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права при ухваленні судових рішень доданих до заяви як приклади підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла до висновку, що в даному випадку у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись», третя особа - відділ Держземагенства у Новоархангельському районі Кіровоградської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді:В.М. Колодійчук
А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк