26 вересня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за укладеним між сторонами 24 листопада 2007 року кредитним договором, яка виникла станом на 31 жовтня 2013 року, в розмірі 13 176 грн 36 коп.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог за спливом строку позовної давності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався зі спливом останнього дня місяця дії кредитної картки, а не з закінченням строку дії договору. Сторони погодились, що строк дії кредитної картки, виданої відповідачу 24 листопада 2007 року, склав два роки, а тому на час звернення до суду з даним позовом, 11 грудня 2013 року, позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України загальний трьохрічний строк позовної давності. При цьому, поважних причин пропуску строку позивач не зазначив, не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, не заперечував, що банку було відомо про наявність заборгованості.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.
На підставі наведеного та керуючись ст. 328 ЦПК України, суддя
Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приват Банк» у відкритті касаційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.М. Колодійчук