24 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Луганськ про визнання недійсними умов трудового контракту, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Луганськ на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2014 року,
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив визнати недійсними додаткові підстави припинення контракту, викладені в п. п. «а», «б», «в», «г», «д», «ж», «з» п. 18 контракту з працівником № 700 від 5 вересня 2011 року, укладеними між ним та Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» та доповнення до контракту № 1 від 3 лютого 2012 року і № 2 від 25 березня 2013 року; скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про його звільнення з роботи з посади начальника пасажирського поїзда Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» за п. 8 ст. 36 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» з 28 травня 2013 року; стягнути з Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2013 року по день поновлення на роботі, а також стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
В обґрунтування позову зазначав, що додаткові підстави для дострокового розірвання контракту, які перелічені у п. 18 (крім п. п. «е») додаткових угод до контракту № 1 і № 2 є незаконними, оскільки не передбачені законом, погіршують його правове положення у порівнянні з діючим законодавством, яке передбачає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. На включення у контракт зазначених додаткових умов для розірвання контракту не було його вільного волевиявлення. Відповідач примусив його до підписання додаткових умов, так як у іншому випадку він повинен був звільнитися за п. 6 ст. 36 КЗпП України. До такого виду відповідальності за невиконання умов контракту він був притягнутий за відсутності його вини в прийнятті та перевезенні «експрес-передачі» і відсутності законних підстав для звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2014 року рішення місцевого суду скасовано частково та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 строк для звернення до суду із позовом. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 8 ст. 36 КЗпП України (на підставі, передбаченій контрактом). Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» з 29 травня 2013 року. Стягнуто з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 травня 2013 року по 27 березня 2014 року в розмірі 45 095 грн 10 коп. Стягнуто з ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними умов трудового контракту, додаткових умов до нього відмовлено за необґрунтованістю.
У касаційній скарзі ДП «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Луганськ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено його непричетність та необізнаність щодо перевезення експрес-передачі провідником ОСОБА_4 з порушенням вимог Інструкції. Крім того, у порушення п. 4.7 Інструкції позивачем, як начальником поїзда, не було здійснено контроль за виконанням обов'язків провідниками, внаслідок чого було допущено незаконне перевезення експрес-передачі.
Частково скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що невжиття заходів по з'ясуванню законності перевезення та недопущення до перевезення експрес-передачі не є тотожним із незаконним прийняттям і перевезенням експрес-передачі, що є підставою для розірвання контракту відповідно до п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди № 1 від 3 лютого 2012 року. Причетність ОСОБА_3 до прийняття і перевезення експрес-передачі беззаперечними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що порушення позивачем його посадової інструкції в частині невжиття заходів по з'ясуванню законності перевезення та недопущення до перевезення експрес-передачі, могло слугувати підставою для його звільнення за іншими пунктами контракту чи нормами КЗпП України, але не за п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди до контракту.
Проте погодитися із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764. Серед інших категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, цим переліком віднесено і провідників пасажирських вагонів.
Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійними підставами припинення трудового договору.
Установлено, що 5 вересня 2011 року між Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» та ОСОБА_3 було укладено контракт з працівником № 700 зі строком дії до 5 вересня 2016 року, згідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати роботу начальника пасажирського поїзда, у тому числі забезпечувати виконання поїзною бригадою обов'язків, які покладені на неї інструкціями, правилами, розпорядженнями керівництва та наказами.
Відповідно до п. 16 контракту зміни та доповнення до нього вносяться тільки за угодою сторін, шляхом укладання додаткових угод, складених у письмовій формі, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Пунктом 18 контракту передбачено додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством України, зокрема, допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України.
3 лютого 2012 року та 25 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди (додаток № 1 та додаток № 2 до контракту), якими було доповнено п. 18 контракту «Додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством» підпунктами: ж) прийняття до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (Експрес-передач) з порушенням вимог інструкції з надання таких послуг; з) допущення до посадки у вагон під час перевезення в міжнародному залізничному сполученні пасажирів без оформлення належним чином документів, необхідних для виїзду до держави прямування та держави за маршрутом слідування. Внесено зміни до п. «а» розділу 18 контракту «Додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством» та викладено його в наступній редакції: «встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі особисто або членами поїзної бригади»; п. «д» розділу 18 викладено в наступній редакції: «допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України та кордону країни за маршрутом прямування поїзду».
При цьому сторони визначили, що звільнення в такому разі провадиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
29 березня 2013 року позивач, а також провідники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зняті з пасажирського поїзда № 311/312 «Луганськ-Москва» робітниками Федеральної служби Російської Федерації по контролю за оборотом наркотиків, у зв'язку з виявленням факту незаконного ввезення до РФ сильнодіючих ліків. Внаслідок вжитих відповідачем заходів щодо перевірки вищевказаного факту було встановлено, що 28 березня 2013 року вагон № 4/16773 поїзда № 311/312 «Луганськ-Москва» обслуговували провідники пасажирського вагона ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під керівництвом начальника поїзда ОСОБА_3 Згідно графіку роботи та відпочинку провідників пасажирських вагонів по ст. Луганськ чергував провідник ОСОБА_4 При відправленні поїзда за станції Луганськ провідником ОСОБА_4 була отримана передача від чергового помічника начальника вокзалу Луганськ для перевезення до станції Москва. Передача провозилась в штабному вагоні службового купе. Начальник поїзда ОСОБА_3 дій по виявленню та перевірці законності перевезення цієї передачі провідником вагона ОСОБА_4 не прийняв, належної квитанції на оформлення цієї передачі не виписував, чим порушив п. 4 Контракту з працівниками № 700 від 5 вересня 2011 року в частині виконання вимог п. 4.7 «Інструкції начальника пасажирського поїзда», яким передбачено обов'язок начальника поїзда перевіряти під час обходу виконання провідниками пасажирських вагонів своїх службових обов'язків згідно з «Інструкцією провідника пасажирського вагона ЦЛ-0038». Крім того, згідно до п. 10.4. Інструкції, начальник пасажирського поїзду несе дисциплінарну та адміністративну відповідальність за порушення членами поїзної бригади трудової дисципліни та службових обов'язків за прийняття та спробу перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень з порушенням вимог інструкції з надання таких послуг.
З боку начальника поїзда ОСОБА_3 не було здійснено контроль за виконанням обов'язків провідниками згідно п. 4.7 Інструкції, в наслідок чого було допущено перевезення передачі провідником ОСОБА_4, який порушив п. 3.9.4 Інструкції провідника пасажирського вагону ЦЛ-0038, що виразилося в перевезенні окремих відправлень без відповідного оформлення.
Наказом від № 910-ос від 28 травня 2013 року позивача було звільнено з 28 травня 2013 року із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених умовами додаткової угоди № 1 від 3 лютого 2012 року до контракту № 700 від 5 вересня 2011 року.
Отже, причиною звільнення позивача з роботи стало порушення ним умов контракту та п. 4.7 Інструкції.
У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на вищезазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, заперечень відповідача щодо обґрунтованого звільнення з роботи ОСОБА_3 не перевірив, та обмежився лише поясненнями позивача щодо відсутності його вини у перевезенні експрес-передачі на видному місці у штабному вагоні службового купе; у порушення норм процесуального права суд не навів правові норми, які б звільняли начальника поїзда від відповідальності.
Суд першої інстанції дослідив обставини справи у повному обсязі, зібраним по справі доказам надав належну оцінку.
Зокрема, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено його непричетність та необізнаність щодо перевезення експрес-передачі провідником ОСОБА_4 з порушенням вимог Інструкції.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Луганськ задовольнити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2014 року скасувати, а рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко