24 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного агентства автомобільних доріг України до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «РВК.РВС» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року,
У жовтні 2013 року Бориспільський міжрайонний прокурор звернувся до суду із указаним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного агентства автомобільних доріг України, у якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 1480, 1481, 1482, 1483 від 7 травня 2012 року, № 1857 від 6 червня 2012 року, № 4912 від 26 грудня 2012 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування автосалону, готелю та торгівельно-розважального комплексу на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувати від ТОВ «РВК.РВС» земельні ділянки загальною площею 4,5595 га на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування позову зазначав, що при припиненні права постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області земельною ділянкою площею 4,5597 га були порушені норми земельного законодавства, оскільки повноваження щодо припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою віднесено до компетенції Київської обласної державної адміністрації, а не до Бориспільської районної державної адміністрації. Також вказує, що державна реєстрація припинення права постійного користування у встановленому порядку не відбулась, оскільки запис про це управлінням Держземагенства до поземельної книги не внесено, а тому вважає, що відведення земельних ділянок у власність відповідачам та зміна їх цільового признання є незаконними. Крім того зазначає, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до набуття права власності на спірні земельні ділянки вже використали своє право безоплатної приватизації, передбачене ст. ст. 116,118, 121 ЗК України.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року у задоволенні позову Бориспільського міжрайонного прокурора відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, а позов Бориспільського міжрайонного прокурора залишено без розгляду.
У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до цього ж суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Скасовуючи рішення місцевого суду та залишаючи позов без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що Київська обласна державна адміністрація та Державне агентство автомобільних доріг України не підтримали заявлених вимог прокурора, який звернувся до суду із позовом в інтересах держави в їх особі та який є представником цих органів і вчиняє усі процесуальні дії у суді в їх інтересах.
Однак, із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема, ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ч. ч. 1, 2 ст. 45 ЦПК, відповідно до яких прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, представляє інтереси держави України, а не інтереси Київської обласної державної адміністрації та Державного агентства автомобільних доріг України, які лише виконують функції держави.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 46 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про те, що позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із не підтриманням Київською обласною державною адміністрацією та Державним агентством автомобільних доріг України заявлених позовних вимог прокурора.
При цьому у порушення ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору, постановив помилкову ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції постановив незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, її потрібно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко