18 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Хмільницька міська рада Вінницької області, управління Держземагенства у Хмільницькому районі Вінницької області, про поділ в натурі домоволодіння та земельних ділянок, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від
7 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від
24 квітня 2014 року,
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила поділити житловий будинок з господарчими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, між нею та ОСОБА_5 відповідно до 1-го варіанту поділу житлового будинку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2011 року № 2152, 1462, 1463; стягнути з неї на користь ОСОБА_5 різницю у вартості ідеальних часток в розмірі 3 893 грн 97 коп.; поділити між нею та ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1969 га та визнати за нею в порядку поділу право власності на ѕ частини земельної ділянки за варіантом № 4 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2719 від 30 березня 2012 року; припинити право спільної часткової власності на будинковолодіння та земельну ділянку та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову зазначала, що в 2008 році в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_7, вона набула право власності на ѕ частини від 29/50 частин цілого житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та ѕ частини земельної ділянки, площею 0,1969 га за зазначеною адресою. Власником іншої частки житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_5 Оскільки між ними тривають спори щодо користування спадковим майном, вона звернулася до суду.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 7 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Здійснено поділ житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до 3-го варіанту висновку судової
будівельно-технічної експертизи № 2152, 1462, 1463 від 30 травня 2011 року, наданого Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Визнано за ОСОБА_4 в порядку поділу спадкового майна право власності на 93/200 частки будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яка складається із: сіней площею 8,2 кв .м, кухні площею 13,9 кв. м, житлової кімнати площею 15,3 кв. м, ганку «г», сараю «В», погребу «п/В». Визнано за
ОСОБА_5 в порядку поділу спадкового майна право власності на 107/200 часток будинковолодіння, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_1, яка складається із: житлової кімнати площею 12,5 кв. м, житлової кімнати площею 12 кв. м, житлової кімнати площею 17,4 кв. м, ганку «г1», кладової 1-1 площею 4 кв. м, вбиральні «З», сараю «Б». Огорожу № 1 зазначеного будинковолодіння залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 різницю у вартості ідеальних часток у загальній сумі 5 657 грн 43 коп. Зобов'язано ОСОБА_5 провести наступні будівельні та ремонтно-будівельні роботи: влаштувати дверний отвір між приміщеннями 1-1 та 2-3; закласти дверний отвір між приміщеннями 1-1 та І. У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами
ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов
ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 358, 367, 1218, 1225 ЦК України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від
7 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від
24 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник