Справа № 344/6132/14-ц
Провадження № 22-ц/779/1989/2014
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
24 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Шалаути Г.І.,
суддів: Мелінишин Г.П., Ковалюка Я.Ю.,
секретаря Бойчук Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року, -
29.04.2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав зсилаючись на те, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позов мотивувала тим, що перебувала в шлюбі з відповідачем, який розірвано 13.10.2008 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5, батьком якого є відповідач. Після розірвання шлюбу, сина передано їй на виховання. Відповідач на протязі 2-х останніх років не підтримує сина матеріально, ні в інший спосіб не допомогає, не цікавиться потребами сина та його інтересами, а також його здоров'ям та навчанням в школі, не дбає про його фізичний, розумовий та духовний розвиток, не виявляє турботи про нього.
Зазначила, що вона самостійно виховує та утримує сина. Створила йому необхідні умови для навчання та розвитку, оплачує самостійно його навчання у католицькій школі Василія Великого. Просила позбавити відповідача батьківських прав з підстав, зазначених у п. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2014 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.
У апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначив, що не ухилявся умисно від виконання свої батьківських обов'язків, виявляв бажання спілкуватись з ним. Так в січні 2010 року переїхав з м. Дніпропетровська до Івано-Франківська, де проживає син з позивачкою, здійснював перекази грошей для ОСОБА_2, дарував синові подарунки, купляв одяг, взуття та інші речі, про що підтверджують чеки, які є в матеріалах справи.
Апелянт також вказує на те, що позивачка чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином, порушувала порядок і час зустрічей, визначений рішенням «Комісії з питань захисту прав дитини» від 12.10.2012 року, змінила місце проживання сина і не повідомляла його, змінювала номер мобільного телефону сина. Після того як позивачка одружилася з іншим чоловіком, відчувався психічний тиск на сина з боку позивачки, син став пригніченим, не радів зустрічам з ним, як раніше. Він став рідко бачитися з ним, здебільшого на перервах у школі, повважав деякий час з ним не зустрічатися, хоча позивачка дзвонила йому та погрожувала позбавити батьківських прав. Останній раз бачив сина в школі, в день його народження, дав йому 1000 грн.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Пояснив, що питання про позбавлення батьківських прав позивачка порушувала і раніше, у 2010 році, але, оскільки висновок органу опіки тоді був тоді негативний, а він оплачував за навчання сина в школі, то вона залишила позов без розгляду. Вважає, що він не навмисно не виконував належним чином своїх обов'язки по вихованню сина, а з вини позивачки, яка чинила йому перешкоди. Просив апеляційну скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 доводів апелянта не визнала. Вважає такі голослівними. Заперечення мотивувала тим, що протягом 2013 року і по даний час відповідач не давав їй жодних коштів на утримання сина, не проводив оплату в католицькій школі за навчання, яке вона оплачує самостійно,також самостійно оплачує навчання сина у клубі карате та уроки по плаванню в аквапарку. Також син займається в дитячій футбольній школі «Юніор», про що відповідач навіть не знає, бо перестав з сином спілкуватися. Пояснила, що відповідач обманює про те, що дав 1000 грн. на день народження синові, оскільки в цей день вона приходила в школу та водила сина з друзями в кафе, замовила солодкий стіл, відповідач не приходив , у неї з сином склалися довірливі відносини, син нічого від неї не скриває, про отримані гроші від відповідача син її не говорив та ніяких покупок не робив. Номера мобільного, яким користується син, не змінювала, син сам ніколи відповідачу не дзвонить і вона не забороняє йому спілкуватися з батьком, проте він називає батьком вітчима, який справді турбується про нього з 6-річного віку. Жодних перешкод у спілкуванні з сином ніколи відповідачу не чинила, відповідач будь-яких доказів на підтвердження цьому не надав, також не надав жодних доказів про його участь у матеріальному забезпеченні сина протягом останніх двох років. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник органу опіки апеляційної скарги не визнав. Заперечення мотивував тим, що до органу опіки він не звертався жодного разу з питанням, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Також було проаналізовано висновки спілкування психолога школи з малолітнім ОСОБА_5, який свідчить про те, що дитина втратила зв'язок з батьком, про нього згадує неохоче, батьком вважає вітчима. Також з'ясовано, що з вчителями школи відповідач протягом 2-х останніх років не спілкувався, не цікавився навчанням сина, оплату за навчання в школі повністю оплачує мама. Вважає, що відповідача позбавлено батьківських прав правомірно. Просить апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою, з огляду на наступне.
Колегією встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано 13.10.2008 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5, батьком якого є відповідач. Після розірвання шлюбу сина передано на виховання матері. За рішенням «Комісії з питань захисту прав дитини» Рожнятівської РДА від 12.10.2010 року по заяві відповідача йому був визначений час зустрічі з сином, один раз у 2 тижні на вихідні дні в суботу з 12.00 год. до 17.00 год. та в неділю з 11 год. до 15 год. Доказів про чинення йому перешкод у спілкуванні з сином відповідач не надав та у визначені дні з дитиною не спілкується. Малолітній ОСОБА_5 переїхав з Рожнятівського району та проживає з позивачкою у с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області. До служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідач з питанням про визначення порядку та часу спілкування з сином не звертався, також не звертався з питанням про те, що позивачка чинить йому перешкоди в такому спілкуванні. Не звертався з таким позовом відповідач і до суду.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія вважає, що доводи про те, що він неналежним чином приймав участь у вихованні дитини через перешкоди, які йому чинила позивачка є голослівними та не доведені доказами.
Будь-яких доказів про матеріальну допомогу синові за вказаний період відповідач не представив, хоча є достатньо матеріально забезпеченим, про що наголошував у судовому засіданні. Докази про надання матеріальної допомоги, що є в матеріалах справи на (а.с. 33-38) на які він зсилається в апеляційній скарзі, стосуються періодів 2008-2011 років. З спілкування психолога школи з малолітнім ОСОБА_5 встановлено, що дитина відчуває повний емоційний контакт, любов і підтримку з боку матері та вітчима. Повністю ігнорує роль батька, уникає розмов про нього, з мотиву що декілька років з ним немає контактів, тому що батько живе окремо і не підтримує з ним зв'язків. У дитини нема відчуття відсутності батька. Батьком хлопчик вважає вітчима, який про нього турбується.
З інформації католицької школи відомо, що ОСОБА_5 навчається у 4-му класі. Мама дитини займається вихованням сина та навчанням, відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті класу. Батько ОСОБА_5 був присутній у школі один раз на 1 вересня у 1 класі та на батьківських зборах. За останніх два роки не цікавився навчанням сина у школі. З висновку органу опіки та піклування Івано-Франківського МВК від 18.06.2014 року вбачається, що відповідача доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина.
У преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України з 27.09.1991 року, зазначено, що «…дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування як з боку батьків так і з боку держави, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження, до досягнення нею повноліття.»
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як вбачається з матеріалів справи орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на те, що відповідач, будучи попередженим про зміну свого відношення до виконання обов'язку по вихованню дитини при первинній подачі позивачкою аналогічного позову, обіцяючи змінити свою поведінку, не зробив відповідних висновків, хоча підтвердив, що позивача по телефону погрожувала йому позбавити його батьківських прав, проявляє байдужість до потреб та інтересів дитини і таке відношення негативно впливає на дитину, не сприяє фізичному та духовному розвиткові дитини, завдає їй моральних переживань.
Відповідно до змісту ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати дитину до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України той з батьків (мати чи батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апелянта не спростовують його обґрунтованості. Підстав для зміни чи скасування рішення колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: Г.І. Шалаута
Г.П. Мелінишин
Я.Ю. Ковалюк