Справа № 817/2094/14
01 жовтня 2014 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:
Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Рівне
про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Рівне про зобов'язання вчинення дії по прийняттю до заліку сум згідно із актом щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень-червень 2014 року та стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за означений період в сумі 460,87 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Позовні вимоги обґрунтував наступним.
Так, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне не прийняті до заліку особи, яким проводилась виплата пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого на території України та допомоги на поховання. За період з квітня 2014 року по червень 2014 року сума виплачених пенсій та допомоги на поховання становить 460,87 грн., а саме: ОСОБА_1 - 158,58 грн. та ОСОБА_2 - 302,29 грн.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, просив про розгляд справи без участі представника відповідача.
На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що згідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003 року, на Фонд покладено обов'язок формування особових справ застрахованих осіб. Проте, особова справа по громадянину ОСОБА_1 відсутня, тому, вважає, що у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне відсутні правові підстави для відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій громадянину ОСОБА_1
Щодо заявлених вимог про стягнення допомоги на поховання громадянину ОСОБА_2 зазначив, що позивачем не доведено наявність причинно - наслідкового зв'язку між фактом смерті останніх з отриманим ними каліцтвом. Просить в позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування саме на централізованому рівні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із вказаними виплатами.
Отже, у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання включення сум до цих актів, тому що Порядок не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання актів у судах адміністративної юрисдикції, вирішується спір про стягнення вказаних витрат.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії по прийняттю до заліку сум, згідно з актом щомісячної звірки, є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо стягнення з відповідача на користь управління Пенсійного фонду витрат по виплаті та доставці пенсії по інвалідності, виплаченої ОСОБА_1, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 у розмірі 158,58 грн., що підтверджується розрахунком витрат пенсії, відповідними актами звірки та довідками (а.с.6-11).
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо, після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія даного закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, та осіб які забезпечують себе роботою самостійно.
При цьому, згідно акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 вбачається, що ОСОБА_1 отримав травму 13 березня 1984 року саме під час проходження виробничої практики. Відповідно до вказаного акту ОСОБА_1 був учнем СПТУ № 1 м. Рівне та не перебував з останнім у трудових відносинах, не отримував заробітної плати та не мав укладеного трудового договору (а.с.60-62).
При цьому, перелік осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку передбачений статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі-Закону) обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.
До зазначеного переліку, окрім іншого, належать особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підприємствах, передбачених законодавством про працю.
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безготівковій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків (ч.1 ст.10 Закону).
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (ч.2 ст.13 Закону).
Випадок із ОСОБА_1 є нещасним, отриманим не на виробництві і не під час виконання трудових обов'язків, але з підстав, передбачених ст. 8 вказаного вище Закону, тому призначена ОСОБА_1 пенсія по інвалідності загального захворювання виплачується Пенсійним фондом на загальних підставах та має відшкодовуватись за рахунок страхових коштів Фонду.
Щодо витрат на поховання ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Рівне за червень 2014 року не прийняло до заліку для відшкодування позивачеві допомогу на поховання ОСОБА_2
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Основ, частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вбачається, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Положення п. 4 Порядку, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Так, зокрема, ст. 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Так, ухвалою суду від 24.09.2014 року у позивача - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне витребувано докази на підтвердження причинного зв'язку смерті гр.ОСОБА_2 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (а.с.74).
На виконання вказаної ухвали суду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне надано відповідь за № 12352/09 від 25.09.2014 року. Позивачем повідомлено, що в управлінні Пенсійного фонду відсутні докази на підтвердження причинного зв'язку смерті гр.ОСОБА_2 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (а.с.78).
З вищенаведеного вбачається відсутність правових підстав для відшкодування позивачу понесених витрат на поховання ОСОБА_2 за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Рівне.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне підлягають до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 КАС України відсутні.
Керуючись статтями ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Рівне на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне витрати на виплату та доставку пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за квітень - червень 2014 року в сумі 158,58 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.