Справа №487/6370/14-ц 25.09.2014 25.09.2014 25.09.2014
Провадження №22-ц/784/2466/14
Головуючий першої інстанції: Боброва І.В.
Категорія: 50 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.
25 вересня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Шолох З.Л.
суддів Данилової О.О., Коломієць В.В.,
при секретарі Свіщук О.В.,
за участю представника позивача Литвинової О.І., відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2014 року у справі за позовом Миколаївського обласного будинку дитини до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення аліментів,
У червні 2014 року Миколаївський обласний будинок дитини звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення аліментів.
Позивач зазначав, що рішенням Миколаївської міської ради від 17 січня 2014 року № 11 до Будинку дитини був влаштований неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьки якого - відповідачі по справі - залишили його в Миколаївській обласній лікарні, про що складений акт від 27 вересня 2013 року. 15 квітня 2014 року відповідачі засвідчили у нотаріуса згоду на усиновлення ОСОБА_6 будь-якою особою, чи встановлення над ним опікунства або піклування іншою особою, чи поміщення його у прийомну сім'ю.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Миколаївського обласного будинку дитини аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно по 250 грн. з кожного з подальшою індексацією відповідно до діючого законодавства, починаючи з 20 червня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з відповідачів в дохід держави судовий збір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 посилаючись на те, що вони не працюють, мають двох неповнолітніх дітей, а тому не можуть сплачувати аліменти, просили скасувати рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 5 статті 150 СК України встановлено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Виходячи зі змісту ст. 245 СК України та роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника.
Судом встановлено, що відповідачі є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 3). Факт свого батьківства відповідачі не заперечували.
Відповідачі залишили дитину в Миколаївській обласній дитячій лікарні, про що складений акт від 27 вересня 2013 року (а.с. 6). 15 квітня 2014 року вони засвідчили у нотаріуса згоду на усиновлення ОСОБА_6 будь-якою особою,чи встановлення над ним опікунства або піклування іншою особою, чи поміщення його у прийомну сім'ю (а.с. 5). Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 11 від 17 січня 2014 р. ОСОБА_6 був влаштований до Миколаївського обласного будинку дитини на повне державне забезпечення, де він знаходиться і по теперішній час (а.с. 4, 40).
За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідачів аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_6.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідачів, суд правильно виходив з вимог ст.ст.182, 184 СК України та врахував, що відповідачі мають ще двох дітей та офіційно не працевлаштовані, а тому позов задовольнив частково, встановивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі - по 250грн. з кожного з відповідачів, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до діючого законодавства. .
Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував вищевикладених обставин, є безпідставними. До того ж з копій свідоцтв про народження дітей відповідачки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, - вбачається, що відповідач ОСОБА_5 не є їх батьком (а.с. 48, 49).
Доводи апелянтів про те, що вони не повинні утримувати ОСОБА_6, оскільки відмовились від своїх батьківських прав, не заслуговують на увагу, тому що згідно вищевикладених вимог закону це не звільняє їх як дієздатних матір та батька дитини від обв'язку піклуватися про дитину.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2014 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді