ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 вересня 2014 року № 826/8567/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області
провизнання дій протиправними та скасування постанови № 270 від 05.05.2014
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування постанови № 270 від 05.05.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході своєї діяльності магазин позивача, розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2-А, не допускав порушення вимог чинного законодавства, у той час, як перевірка відповідачем зазначеного магазину була проведена відповідачем без достатніх правових підстав. Також позивач посилався на те, що під час перевірки не перевірялась наявність супровідної документації, що додається до товару та не досліджено зміст етикеток, індивідуальної упаковки та маркування товарів на яких може знаходитись необхідна інформація про товар.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 18.08.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що за результатами заходів державного нагляду (контролю) в присутності керуючого магазину - ОСОБА_1 складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002986 від 28.11.2013, яким встановлено факт порушення позивачем частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 у зв'язку з чим винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 3249 від 19.12.2013.
У судове засідання 27.08.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
28.11.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину "Ельдорадо" суб'єкта господарювання ТОВ "Дієса" за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2-А за результатами якої складено акт № 002986 від 28.11.2013.
Відповідно до зазначеного акту встановлено, що на момент перевірки в реалізації знаходилось одне найменування товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, а саме відсутня інформація для споживача на доступній мові: "Поверхня газова "Bosch" CPC 615B 80E дані виробника не позначено на іноземній мові".
05.05.2014 на підставі акту № 002986 від 28.11.2013 прийнято постанову № 270 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за реалізацію продукції 1 найменування без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації (вартість одержаної на реалізацію партії товару 1777,00 грн.) застосовано до ТОВ "Дієса" штраф у розмірі 533,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" вважаючи протиправними дії інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області при проведенні перевірки та вважаючи, що постанова № 270 від 05.05.2014 підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Діяльність працівників контролюючого органу при проведенні перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.
З огляду на зазначене позовні вимоги щодо визнання протиправними дій посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ "Дієса" за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2-А не спрямовані на захист порушених прав та інтересів позивача, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Підпунктом 1 пункту 3 зазначеного Положення встановлено, що основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
Згідно з підпунктами 3 та 4 пункту 4 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності та у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
Підпунктом 1 пункту 6 зазначеного Положення встановлено, що Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, утому числі, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області є органом уповноваженим здійснювати контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Частиною першою статті 15 зазначеного Закону встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6 1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про засади державної мовної політики" маркування товарів, інструкції про їх застосування тощо виконуються державною мовою і регіональною мовою або мовою меншини. За рішенням виробників товарів поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами. Маркування товарів для експорту виконується будь-якими мовами.
Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Згідно з пунктом 21 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.
Відповідно до акту № 002986 від 28.11.2013 за результатами проведеної перевірки магазина позивача за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2-А було встановлено що на момент перевірки у реалізації знаходилось одне найменування товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, а саме відсутня інформація для споживача на доступній мові.
Надані позивачем копії фотокарток, які, за твердженнями останнього, вказують на наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, яка була об'єктом перевірки, не спростовують висновків відповідача, зроблених під час перевірки позивача, оскільки не дають підстав стверджувати, що дані факти існували під час проведення посадовими особами відповідача перевірки магазину позивача за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2-А. При цьому, інших доводів на обґрунтування власної позиції представником позивача не надано, а з матеріалів справи не вбачається.
Факт визнання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 826/18856/13-а протиправними та скасування згоди Державної інспекції України з питань захисту споживачів, направлення на проведення перевірки та визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірок магазинів позивача, за переконанням суду, не є беззаперечним доказом протиправності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки факт допущення позивачем порушень, зафіксованих в акті перевірки, представником позивача не спростовано.
Крім того відповідно до інформації, наявної у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 29.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 826/18856/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "Дієса" відмовлено повністю.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем не було допущено порушення частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006, а саме, здійснювалась реалізація товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, а саме, була відсутня інформація для споживача про на доступній мові щодо товару: "Поверхня газова "Bosch" CPC 615B 80E".
Пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 26 зазначеного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держспоживінспекції або її територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.
З огляду на викладене, враховуючи факт того, що у суду відсутні підстави для висновку про відсутність факту допущення позивачем порушення встановлено актом № 002986 від 28.11.2013, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови № 270 від 05.05.2014.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов