ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 вересня 2014 року 08:30 № 826/10080/14
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Моноліт Мегабуд»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Моноліт Мегабуд» (надалі - Позивач/ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:
1. Визнати документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд», що проводилась з 19.12.2013 р. по 25.12.2013 р. такою, що відбулась з порушеннями чинного законодавства;
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000222208 від 20.01.2014 р.;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000232208 від 20.01.2014 р.;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000242208 від 20.01.2014 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (в редакції,чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 р. №0000232208, №0000242208 та №0000222208.
В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушено норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).
Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд»), який повідомив про порядок укладення договорів, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Згідно із ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» (код ЄДРОПУ 35334479) зареєстроване Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва 07.08.2007 р., з 08.08.2007 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Позивач отримав ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АВ №512489 строком дії з 13.04.2010 р. по 13.04.2015 р.
Поряд із цим, 18.10.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» було направлено запит №11071/10/26-58-22-08-09 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження», в якому просила Позивача протягом 10-ти робочих днів надати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Каліон», ТОВ «Імпульс Трейд», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Арторріум», ТОВ «Чізар компані», ПП «Мірасол Трейд», ТОВ «Альтаїр компані» за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р.
На вказаний вище запит податкового органу ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» було надано відповідь від 24.10.2013 р., в якій повідомлено, що Позивач мав фінансово-господарські відносини лише з одним контрагентом зі списку - ТОВ «Украгро-тек», з іншими вказаними в запиті платниками податків у період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. Позивач не мав жодних господарських відносин.
Разом із тим, у період з 19.12.2013 р. по 25.12.2013 р. на підставі наказу від 19.12.2013 р. №1068 та письмового повідомлення від 19.12.2013 р. №189/26-58-22-08-09, виданих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у зв'язку із отриманням листа СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1072/7/26-57-09-01 від 25.09.2013 р., відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1 ст.79 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Каліон», ТОВ «Імпульс Трейд», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Арторріум», ТОВ «Чізар компані», ПП «Мірасол Трейд», ТОВ «Альтаїр компані», за результатами якої складений акт від 31.12.2013 р. №3064/26-58-22-08-11/35334479 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» (код ЄДРПОУ 35334479) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-тек» (код ЄДРПОУ 36689634), ТОВ «Каліон» (код ЄДРПОУ 38323098), ТОВ «Імпульс Трейд» (код ЄДРПОУ 35647181), ТОВ «Капекс-буд» (код ЄДРПОУ 38510737), ТОВ «Арторріум» (код ЄДРПОУ 38727042), ТОВ «Чізар компані» (код ЄДРПОУ 38726756), ПП «Мірасол Трейд» (код ЄДРПОУ 38835631), ТОВ «Альтаїр компані» (код ЄДРПОУ 38698504)» (надалі - Акт перевірки №3064), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:
ь п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 770 379,00 грн., в т.ч. по періодах: ІІ квартал 2011 р. - на суму 71 194,00 грн.; ІІ-ІІІ квартал 2011 р. - на суму 133 384,00 грн.; ІІ-ІV квартал 2011 р. - на суму 487 395,00 грн.; І квартал 2012 р. - на суму 9 929,00 грн.; 9 місяців 2012 р. - на суму 207 681,00 грн.; 2012 р. - на суму 282 984,00 грн.
ь п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до:
- заниження ПДВ на загальну суму 202 890,00 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2011 р. - на суму 21 587,00 грн.; за червень 2011 р. - на суму 40 320,00 грн.; за липень 2011 р. - на суму 39 722,00 грн.; за серпень 2011 р. - на суму 7 486,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 6 871,00 грн.; за жовтень 2011 р. - на суму 18 215,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 15 692,00 грн.; за березень 2012 р. - на суму 9 456,00 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 43 541,00 грн.;
- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.24 декларації) на суму 216 512,00 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2013 р. - на суму 216 512,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» подало до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення (вх. №417/10/зп від 10.01.2014 р.), за результатом розгляду якого Відповідачем було надане рішення від 15.01.2014 р. №529/10/26-58-22-08-09 «Про надання відповіді на заперечення», яким залишено без змін висновки Акту перевірки №3064, а вказане заперечення - без задоволення.
Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №3064 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 20.01.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
ь за формою «Р» №0000232208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 273 383,00 грн. (з яких 202 890,00 грн. - за основним платежем, 70 493,00 грн. - за штрафними санкціями);
ь за формою «В4» №0000242208, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 216 512,00 грн. за серпень 2013 р.
ь за формою «Р» №0000222208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 911 871,00 грн. (з яких 770 379,00 грн. - за основним платежем, 141 492,00 грн. - за штрафними санкціями).
В той же час, за результатами адміністративного оскарження прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 21.03.2014 р. №26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги», яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. №0000232208 та №0000242208, а податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. №0000222208 скасоване в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 70 746,00 грн.
Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «Украгро-тек» на підставі укладених Договорів підряду (у 2011 р.) та Договорів на проведення будівельних робіт (у 2012 р.), згідно із якими ТОВ «Украгро-тек» (Субпідрядник) зобов'язується власними силами та засобами з матеріалів, переданих ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» (Генеральний Підрядник), у встановлені цими Договорами строки, виконати будівельно-монтажні роботи, зокрема:
ь за договором №07/07 від 07.07.2011 р. (надалі - Договір №07/07) - роботи із завершення будівництва об'єкту незавершеного будівництва автобусного парку та будівництва виробничої бази обслуговування та керування автотранспортом і системи супутникового зв'язку, за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 47. Закінчення робіт - не пізніше 28.02.2012 р. Ціна Договору становить 175 692,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 292,00 грн.).
На виконання вимог Договору №07/07 надані акти №1-№3 приймання виконаних робіт за лютий 2012 р. на загальну суму 175 692,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 282,00 грн.) разом із актами №1-№3 приймання-передачі матеріалів, устаткування, обладнання (додаток №2 до справи, стор.5-18).
ь за договором №15/11 від 15.11.2011 р. (надалі - Договір №15/11) - роботи із влаштування зовнішніх інженерних мереж (водопостачання), вирізка та герметизація отворів в покрівлі та фасадах, монтаж рамок, влаштування пожежного резервуару та насосної станції, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі. Закінчення робіт - не пізніше 30.04.2012 р. Ціна Договору становить 181 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 250,00 грн.).
На виконання вимог Договору №15/11 наданий акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 30.03.2012 р. за листопад 2011 р.-березень 2012 р. на загальну суму 181 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 250,00 грн.) (додаток №2 до справи, стор.26-29).
ь за договором №19/12 від 19.12.2011 р. (надалі - Договір №19/12) - роботи з будівництва воробничо-офісного корпусу, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9. Закінчення робіт - не пізніше 31.12.2013 р. Ціна Договору становить 660 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 000,00 грн.).
ь за договором №11/04 від 11.04.2011 р. (надалі - Договір №11/04) - будівельно-монтажні роботи, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Окружна, 25-б. Закінчення робіт - не пізніше 10.06.2011 р. Ціна Договору становить 113 947,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 991,23 грн.).
На виконання вимог Договору №11/04 надані акти приймання виконаних підрядних робіт (№1 від 01.06.2011 р. та №2 від 08.06.2011 р.) на загальну суму 113 947,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 991,23 грн.) разом із актами №1-№2 приймання-передачі матеріалів (додаток №1 до справи).
ь за договором №29/04 від 29.04.2011 р. (надалі - Договір №29/04) - будівельно-монтажні роботи із закінчення «Реконструкції існуючих приміщень консервного заводу та авто гаражу під завод з виробництва заморожених напівфабрикатів» (1-а черга будівництва), за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Бугрин. Закінчення робіт - не пізніше 30.08.2011 р. Ціна Договору становить 104 570,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 428,36 грн.).
На виконання вимог Договору №29/04 надані акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 104 570,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 428,36 грн.), а саме: №1-№3 від 31.05.2011 р. за травень 2011 р. на загальну суму 14 153,51 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 358,92 грн.) разом із актами приймання-передачі матеріалів; акти приймання виконаних підрядних робіт №4-№7 від 19.08.2011 р. на загальну суму 90 416,66 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 069,44 грн.) разом із актами приймання-передачі матеріалів (додаток №1 до справи).
ь за договором №04/05 від 04.05.2011 р. (надалі - Договір №04/05) - оздоблювальні роботи (плиточні роботи), за адресою: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Артема. Закінчення робіт - не пізніше 25.05.2011 р. Ціна Договору становить 26 186,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 364,40 грн.).
На виконання вимог Договору №04/05 надано акт №26 від 23.05.2011 р. приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 р. на загальну суму 26 186,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 364,40 грн.) разом із актом №б/н приймання-передачі матеріалів (додаток №1 до справи).
ь за договором №02/06 від 02.06.2011 р. (надалі - Договір №02/06) - роботи з будівництва виробничого корпусу, за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Окружна, 25-б. Закінчення робіт - не пізніше 31.03.2012 р. Ціна Договору становить 326 972,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 495,42 грн.).
На виконання вимог Договору №02/06 надані акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 326 972,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 495,42 грн.), а саме: №1 від 02.09.2011 р. за липень-вересень 2011 р. на загальну суму 223 202,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 200,42 грн.) разом із актом приймання-передачі матеріалів; №2 від 30.03.2012 р. за червень 2011 р.-березень 2012 р. на загальну суму 103 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 295,00 грн.) (додаток №1 до справи).
ь за договором №06/06 від 06.06.2011 р. (надалі - Договір №06/06) - роботи із влаштування пінополістиролу, гідроізоляції, арматурного каркасу підлоги, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі. Закінчення робіт - не пізніше 30.08.2011 р. Ціна Договору становить 44 915,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 485,83 грн.).
На виконання вимог Договору №06/06 надано акт №1 від 12.08.2011 р. приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р. на загальну суму 44 915,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 485,83 грн.) разом із актом №б/н приймання-передачі матеріалів (додаток №1 до справи).
ь за договором №05-09/12 від 05.09.2012 р. (надалі - Договір №05-09/12) - будівельно-монтажні роботи на об'єкті, який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Перегуди, вул. Леніна, 65. Ціна Договору становить 59 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 933,33 грн.);
ь за договором №28-08/12 від 28.08.2012 р. (надалі - Договір №28-08/12) - роботи із улаштування покрівлі та фасадів на об'єкті, який розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Бишів, вул. Київська, 1/1. Ціна Договору становить 59 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 833,33 грн.).
Крім того, між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» (Покупець) та ТОВ «Украгро-тек» (Постачальник) були укладені Договори поставки, згідно із якими Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар належної якості та оплатити його на умовах даних Договорів, а саме:
ь Договір №03/06 від 03.06.2011 р. (надалі - Договір №03/06) - орієнтована ціна Договору становить 1 027 942,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 171 323,67 грн.).
На виконання вимог укладеного Договору №03/06 Позивачем були надані підписані сторонами видаткові накладні на загальну суму 1 576 342,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 262 723,67 грн.), а саме: за червень 2011 р. на загальну суму 54 245,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 040,84 грн.); за грудень 2011 р. на загальну суму 1 522 096,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 253 682,83 грн.) (додаток №1 до справи).
ь Договір №0309-12 від 03.09.2012 р. (надалі - Договір №0309-12) - орієнтована ціна Договору із врахуванням Додаткової угоди становить 880 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 146 666,67 грн.).
На виконання вимог укладеного Договору №0309-12 Позивачем були надані підписані сторонами видаткові накладні на загальну суму 876 450,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 146 075,00 грн.), а саме: за вересень 2012 р. на загальну суму 727 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 121 295,00 грн.); за жовтень 2012 р. на загальну суму 148 680,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 780,00 грн.) (додаток №1 до справи, стор.89-101, 102-104).
ь Договір №10/09/12 від 10.09.2012 р. (надалі - Договір №10/09/12) - орієнтована ціна Договору становить 180 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.).
На виконання вимог укладеного Договору №10/09/12 Позивачем були надані підписані сторонами видаткові накладні за вересень 2012 р. на загальну суму 173 544,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 924,10 грн.) (додаток №1 до справи, стор.89-101, 102-104).
В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 693 330,34 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. на підставі отриманих від контрагента ТОВ «Украгро-тек» податкових накладних.
Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.
Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
В той же час, п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Крім того, згідно із п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.
Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.
Разом із тим, згідно із викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок, для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями Позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.
При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Водночас, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 419 401,50 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ на загальну суму 202 890,00 грн. При цьому, податковим органом також було встановлено завищення Позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 216 512,00 грн. за серпень 2013 р.
Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат на загальну суму 3 466 652,00 грн., понесених від ТОВ «Украгро-тек». Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 3 466 652,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 770 379,00 грн.
В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.
Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).
Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).
Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.
Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.
У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».
Згідно із зазначеним, ухвалою від 16.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів (робіт) і господарською діяльністю ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд», зокрема: документи на підтвердження господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Каліон», ТОВ «Імпульс Трейд», ТОВ «Камекс-буд», ТОВ «Арторріум», ТОВ «Чізар компані», ПП «Мірасол Трейд», ТОВ «Альтаїр компані», а саме: договори; акти виконаних робіт; податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки; рахунки-фактури; інші документи передбачені договорами; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договором
Так, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» та його контрагентом ТОВ «Украгро-тек», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Крім того, у ч.1 ст.877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Так, згідно із вимогами укладених із ТОВ «Украгро-тек» Договорів підряду та Договорів на виконання будівельних робіт Субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами з матеріалів, переданих ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд», та технікою останнього згідно із затвердженою проектною документацією виконати будівельно-монтажні роботи.
В той же час, за поясненнями свідка ОСОБА_2 всі будівельно-монтажні роботи виконувались ТОВ «Украгро-тек» за проектними документаціями, наданими Позивачу від Замовників.
Однак, на підтвердження вказаних доводів Позивачем не було надано жодної проектно-кошторисної документації до будь-якого із укладеного Договору підряду та Договору на проведення будівельних робіт, що позбавило суд можливості пересвідчитись у фактичному виконанні ТОВ «Украгро-тек» встановлених відповідними Договорами обсягів та змісту робіт.
Поряд із цим, суд не отримав жодних пояснень щодо матеріалів, які були передані ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» до Субпідрядника для виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі матеріалів (обладнання) за укладеними Договорами. Крім того, суду не надано жодних рахунків, які б посвідчували придбання Позивачем матеріалів та обладнання для проведення ТОВ «Украгро-тек» певних робіт.
В той же час, на підтвердження виконання п.2.3 укладених Договорів на надання будівельних робіт (№28-08/12 та №05-09/12) та Договору підряду (№19/12), де встановлено, що датою закінчення виконання ТОВ «Украгро-тек» робіт за цими Договорами є дата підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, які суду також надані не були.
З огляду на зазначене, відсутність будь-яких документів (окрім актів приймання-передачі виконаних робіт та актів приймання-передачі матеріалів), які б підтвердили реальність виконання господарських операцій за укладеними між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» та ТОВ «Украгро-тек» Договорами підряду та Договорами на проведення будівельних робіт (зокрема, такі як встановлені п.3.1.4 Договору №29/04 документи: виконавча документація, протоколи випробувань, журнали виконання робіт тощо), дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення сторонами відповідних спірних господарських операцій.
Крім того, відповідно до п.1.2 укладених Договорів поставки найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цими Договорами, ціна за одиницю товару, визначаються сторонами по рахункам фактурам, які погоджуються сторонами. Однак, на підтвердження виконання вказаної вимоги Позивачем не було надано будь-якого належного рахунку-фактури.
Водночас, згідно із п.3.1 Договорів поставки Постачальник гарантує, що якість товару відповідає технічній документації виробника, яка встановлює вимоги до якості товару, однак, на підтвердження якості отриманого від ТОВ «Украгро-тек» товару не було надано суду ані сертифікатів якості від виробника товарів, ані відповідної технічної документації.
Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Так, як вбачається з розділу 4 укладених між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» та ТОВ «Украгро-тек» Договорів поставки, Постачальник зобов'язується поставити товар по місцю, вказаному Позивачем, доставка товару відбувається Постачальником за власний рахунок. При цьому, перехід права власності від Постачальника до Покупця відбувається в момент передачі Постачальником партії товару Покупцю та підписання видаткової накладної.
Однак, з огляду на наявні в матеріалах справи видаткові накладні до Договорів поставки суд був позбавлений можливості встановити фактичне місце постачання ТОВ «Украгро-тек» товарів, оскільки вказані в них місця складання (м. Київ, м. Бровари) не містять конкретної адреси, яка б відповідала адресам об'єктів, на яких виконувались підрядні роботи.
Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).
При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Водночас, Позивачем ані до перевірки, ані до суду не було надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Украгро-тек». Також не надано жодних довіреностей на отримання контрагентом товарно-матеріальних цінностей від Позивача за укладеними Договорами підряду, Договорами на проведення будівельних робіт та Договорами поставки. При цьому, також відсутні в матеріалах справи витребувані судом витяги з книги обліку довіреностей.
Між тим, як було зазначено у судовому засіданні свідком ОСОБА_2, що також підтверджено представником Позивача, довіреності на отримання від ТОВ «Украгро-тек» товарів (щебеню та піску) на уповноважених осіб Позивача виписувались, але відповідні твердження документально підтверджені не були.
В той же час, з огляду на більшість наданих Позивачем видаткових, податкових накладних, а також актів прийняття виконаних робіт та актів приймання-передачі матеріалів, суд був позбавлений можливості встановити уповноважених осіб Позивача та його контрагента, якими приймались товарно-матеріальні цінності та виконані роботи, оскільки підписи таких осіб без розшифрування прізвищ та ініціалів підписантів.
Водночас, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_2, який повідомив про те, що від ТОВ «Украгро-тек» на кожному із об'єктів, де останнім виконувались підрядні роботи, знаходилась уповноважена особа, яка приймала матеріали від Позивача та підписувала акти приймання-передачі матеріалів, а також акти виконаних робіт. Крім того, технічний та авторський нагляд за кожним із об'єктів здійснювався представниками замовників.
Проте, жодного доказу на підтвердження відповідних пояснень директора ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» суд також не отримав.
Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Проте, ігноруючи встановлені ухвалою від 16.07.2014 р. вимоги суду, Позивачем не було надано суду жодних із витребуваних та необхідних для встановлення істини по справі документів, таких як: належні докази наявності матеріально-технічної бази у Позивача та ТОВ «Украгро-тек».
При цьому, суд не приймає до уваги надані Позивачем табелі обліку робочого часу ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» за період з 16.12.2011 р. по 15.06.2013 р., оскільки відповідні докази не підтверджують наявності у Позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей.
Таким чином, судом не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача та його контрагента ТОВ «Украгро-тек», до яких відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, відтак, дає підстави для висновку про відсутність факту здійснення спірних господарських операцій.
В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.
Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.
Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.
Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.
Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.
Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.
В той же час, на підтвердження необхідності укладення між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» та ТОВ «Украгро-тек» Договорів Позивачем надано суду наступні документи, а саме: укладені із Замовниками договори підряду на виконання робіт - із ТОВ «Феракс» (договір №26/04 від 26.04.2011 р.), із ТОВ «Солом'янський МПЗ» (договір №01/04 від 01.04.2011 р.), із ТОВ «Агро-Холдинг МС» (договір №17/04/01 від 17.04.2012 р.) та інші договори разом із доданими до них актами приймання підрядних робіт.
Проте, суд не приймає до уваги відповідні документи як на докази мети укладення Позивачем спірних правочинів із ТОВ «Украгро-тек», оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі вказаними вище Замовниками до Позивача будівельних майданчиків (фронту робіт), дозвільної документації, проектно-кошторисної документації. Також відсутні докази оплати такими Замовниками отриманих від ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» підрядних (будівельних) робіт.
Таким чином, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Украгро-тек», не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення Субпідрядником будівельних (підрядних) робіт на виконання укладених Позивачем договорів із Замовниками.
Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем банківські виписки, акти виконаних робіт, видаткові накладні, акти прийому-передачі матеріалів та інші документи, оскільки спірні правочини із зазначеним вище контрагентом ТОВ «Украгро-тек» не містять правового змісту господарських операцій та укладались зовсім з іншої від них метою.
Поряд із цим, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагента Позивача ТОВ «Украгро-тек», які саме стали підставою для перевірки ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд», а також які були використані при перевірці (лист від СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1072/7/26-57-09-01 від 25.09.2013 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директора ТОВ «Украгро-тек») від 13.07.2013 р.; висновок експерта НДЕКЦ при управлінні МВС України від 18.04.2014 р. №130; вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2014 р. у справі №755/15645/14-К; висновок КНДІСЕ від 20.08.2014 р. №1300/14-23), в яких встановлено, що вказаний контрагент Позивача відображав в обліку господарські операції, які фактично не відбувались.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Поряд із цим, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки документації по взаємовідносинам із його контрагентом ТОВ «Украгро-тек», а також приймаючи до уваги відомості з АІС «Податковий блок» щодо відсутності ТОВ «Украгро-тек» реєстрації жодної із виписаних на адресу Позивача податкової накладної у перевіряємий період, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє Позивачу формувати дані податкового обліку.
В той же час, на думку Позивача, наявність у ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» права на формування спірної суми витрат та податкового кредиту, а також права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування підтверджується саме наданими до перевірки, а також до суду документами.
Проте, суд не погоджується із такими твердженнями Позивача, оскільки на підтвердження вказаних доводів не було надано жодних витребуваних судом первинних документів, які б свідчили про факт здійснення між Позивачем та ТОВ «Украгро-тек» господарських операцій у перевіряємий період та які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, що вплинуло на формування бюджетного відшкодування, а також на формування витрат.
В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.
Поряд із цим, на обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняте ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за результатами неправомірно проведеної перевірки ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд», мотивуючи тим, що Позивачем надано належну відповідь на обов'язковий запит Відповідача, тому перевірка проводилась протиправно та за відсутності визначених законом підстав для її проведення. Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи з огляду на наступне.
Згідно із п.79.1 та п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
При цьому, у пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист від СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1072/7/26-57-09-01 від 25.09.2013 р. разом із додатками до нього, який свідчить про можливі порушення Позивачем валютного та податкового законодавства у період з 2011 р. по 2013 р.
На підставі отриманої Відповідачем інформації, податковим органом на адресу ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» був направлений запит №11071/10/26-58-22-08-09 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження», в якому податковий орган просив Позивача протягом 10-ти робочих днів надати інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Украгро-тек», ТОВ «Каліон», ТОВ «Імпульс Трейд», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Арторріум», ТОВ «Чізар компані», ПП «Мірасол Трейд», ТОВ «Альтаїр компані» за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р.
На вказаний вище запит податкового органу ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» було надано відповідь від 24.10.2013 р., в якій повідомлено, що Позивач мав фінансово-господарські відносини лише з одним контрагентом зі списку - ТОВ «Украгро-тек», з іншими вказаними в запиті платниками податків у період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. Позивач не мав жодних господарських відносин. В той же час, жодного документу на підтвердження реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Украгро-тек» Позивач не додав.
Згідно із цим, суд погоджується із твердженнями Відповідача про те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві мало підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд».
Крім того, суд звертає увагу на те, що посилання Позивача на процедурні порушення не спростовують встановлених перевіркою висновків податкового органу щодо безпідставно сформованого податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. При цьому, суд звертає увагу, недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. Такий висновок суду відповідає аналогічній правовій позиції Вищого адміністративного суду України та викладена у постанові від 17.05.2012 р. у справі №К-37554/09-С.
Разом із тим, суд не приймає до уваги посилання Позивача на те, що Відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» були проігноровані факти, які були виявлені та викладені податковим органом в акті попередньої перевірки останнього №542/22.2-17/35334479, що призвело до повторного дослідження одних і тих же обставин за той самий період. При цьому, Позивач зазначає, що Окружним адміністративним судом м. Києва було прийнято рішення у справі №826/3849/13-а, що набрало законної сили, яким скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті Відповідачем за результатами вказаної попередньої перевірки.
Поряд із цим, з огляду на надані Позивачем матеріали на обґрунтування вказаних вище доводів щодо повторності дослідження Відповідачем обставин, які стали предметом оскаржуваної перевірки, судом встановлено, що попередня перевірка Позивача проводилась за період грудень 2011 р. та лише щодо правомірності віднесення суд ПДВ до податкового кредиту та сплаті відповідного податку за вказаний період.
Водночас, як вбачається з Акту перевірки №3064, податковим органом були враховані результати попередньої перевірки Позивача, що не вплинуло на висновки Відповідача, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 р., що також підтверджується представником Відповідача.
Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При цьому, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11, в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.
В той же час, суд погоджується із висновками ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеними в рішенні від 21.03.2014 р. №2665/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги», за результатами адміністративного оскарження Позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, яким правомірно було скасоване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. №0000222208 в частині застосування Відповідачем штрафних санкцій розміром 70 746,00 грн., оскільки підстави для застосування податковим органом штрафних санкцій в розмірі 50%, замість належних 25%, при нарахуванні ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» грошового зобов'язання з податку на прибуток за вперше виявлені порушення в цій частині податкового законодавства були відсутні.
Таким чином, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та виконання субпідрядних робіт фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими операціями між ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» та його контрагентом ТОВ «Украгро-тек» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у Позивача права включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ на 202 890,00 грн., завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ розміром 216 512,00 грн., а також права віднесення спірної суми витрат, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 770 379,00 грн., у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 р. №0000232208, №0000242208 та №0000222208 із врахуванням висновків ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеними в рішенні від 21.03.2014 р. №2665/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги».
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.
Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «БК «Моноліт Мегабуд» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Моноліт Мегабуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Моноліт Мегабуд» (адреса: 03186, м. Київ, бульв. Чоколівський, 19, код ЄДРПОУ 35334479) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/10080/14».
Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін