ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 вересня 2014 року 09:20 № 826/9559/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", ОСОБА_1
про звільнення майна з-під арешту
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", ОСОБА_1, про звільнення майна з-під арешту.
У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо звільнення з-під арешту майна ОСОБА_1, а саме: легкового автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску-2008, колір-чорний, кузов НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданий ВРЕВ-8 УДАІ в м. Києві).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав законного права та підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувача, який не є заставодержателем.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позовну заяву не надавав.
Представник третьої особи - ПАТ "Універсал Банк" просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
09 липня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступник - ПАТ "ОТП Банк"), як банком, та ОСОБА_1, як позичальником, був укладений Кредитний договір №CL-003/162/2008, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит у розмірі 107000,00 доларів США.
Для забезпечення виконання умов, зазначеного вище Кредитного договору №CL-003/162/2008 від 09.07.2008 р. між ЗАТ "ОТП Банк", як заставодержателем, та ОСОБА_1, як заставодавцем, був укладений Договір застави автотранспортного засобу № РCL-003/162/2008 від 09.07.2008 р., відповідно до умов якого заставодавець надав заставодержателю в заставу легковий автомобіль: Porsche Cayenne, реєстраційний НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов НОМЕР_2, тип легковий, (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії: НОМЕР_3, виданий ВРЕВ-8 УДАІ в м. Києві).
25.11.2011 р. між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" був укладений Договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ "ОТП Банк" передало позивачу право вимоги, зокрема, за Кредитним договором №CL-003/162/2008 від 09.07.2008 р.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2014 р. відповідачем при примусовому виконанні виконавчого листа №2-6001/10, виданого 02.11.2010 р. Печерським районним судом м. Києва, (про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованості по генеральному договору від 08.04.2008 року та Додатковій угоді від 08.04.2008 року в сумі 233849,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2010 р. складає 1850309,68 грн.; по Генеральному договору від 16.08.2007 р. та Додатковій угоді від 16.08.2007 року в сумі 370798,54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.06.2010 року складає 2933906,37 грн. Всього підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 4784216,05 грн., а також судові витрати в розмірі 1820,00 грн.) була прийнята Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №42221078 (надалі - Постанова ВП №42221078 від 26.02.2014 р.), якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та заборонено здійснювати його відчуження
Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", (надалі Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частинами 2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У відповідності до вимог ч.3 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Положеннями ст.11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" закріплено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" закріплено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів реєстрації Договору застави автотранспортного засобу № РCL-003/162/2008 від 09.07.2008 р., позаяк згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 27.10.2011 р. на підставі Постанови Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 25.10.2011 р. накладено арешт та заборону на відчуження на все рухоме майно ОСОБА_1.
Враховуючи вищезазначене у сукпності, зокрема, звертаючи увагу на те, що договір застави № РCL-003/162/2008 від 09.07.2008 р., на відміну від інших обтяжень, не був зареєстрований, суд приходить до висновку, що позовна вимога відносно звільнення з-під арешту майна ОСОБА_1, а саме: легкового автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску-2008, колір-чорний, кузов НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданий ВРЕВ-8 УДАІ в м. Києві) є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, зокрема, пояснень та доказів наданих представником позивача та ПАТ "Універсал Банк", суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", ОСОБА_1, про звільнення майна з-під арешту.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко