Справа: № 826/19054/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
за участю:
представника позивача Чарторинського К.С.
представників відповідача Колодяжної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м .Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0000462260, №0000472260, №0000482260 від 05.02.2013, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м .Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000462260, № 0000472260 та № 0000482260.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представники відповідача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем 21 січня 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ВМ Шляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Скай метр" за період із 01 листопада 2010 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт № 214/22-621-36601963.
Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: занижено ПДВ у загальному розмірі 115229,00 грн., у тому числі за: листопад 2010 року - 33737,00 грн.; грудень 2010 року - 46593,00 грн.; березень 2011 року - 13941,00 грн.; травень 2011 року - 13603,00 грн.; червень 2011 року - 2288,00 грн.; липень 2011 року - 5067,00 грн., та зменшено від'ємне значення ПДВ у загальному розмірі 17605,00 грн., у тому числі за: березень 2011 року - 12192,00 грн.; травень 2011 року - 5413,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у загальному розмірі 103868,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі 130667,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.
Такі висновки мотивовані відсутністю реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скай метр" у період щодо якого здійснювалася перевірка.
На підставі акту перевірки відповідачем 05.02.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000462260, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130667,00 грн.;
№ 0000472260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130740,00 грн.;
№ 0000482260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 115229,00 грн. за основним платежем та у розмірі 21350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами адміністративного оскарження, висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, проте суд у задоволенні позову відмовив, у зв'язку з чим позивачем подано апеляційну скаргу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, а також враховуючи пояснення представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.
За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у період щодо якого здійснювалася податкова перевірка, позивачем задекларовано господарські операції з ТОВ «Скай Метр» на підставі ряду договорів.
Згідно з умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.11.2010 № 78-11 ТОВ "Скай метр" зобов'язалось виконати перевезення вантажів самоскидами, а позивач - прийняти та оплатити послуги. Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Договору договірна ціна зазначається в акті виконаних робіт. Сума договору становить 500' 000, 00 грн. Рахунок здійснюється шляхом безготівкової оплати коштів на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів, з дати підписання замовником акту про прийняття виконаних робіт.
На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) датовані 30.11.2010 та 30.12.2010, з яких вбачається, що виконавцем було надано послуги з перевезення щебеню та цементу на загальну суму 481' 976,52 грн., копії податкових накладних на цю ж суму, копії банківських виписок та товарно-транспортних накладних за період з 02.12.2010 по 26.12.2010.
Так, у ТТН вказано авто підприємство ТОВ «Скайметр», замовник - ТОВ «ВМ Шляхбуд», вантажовідправник ТОВ «Каменяр», вантажоодержувач ТОВ «Магістраль Будсервіс» (з яким позивачем укладено договір поставки №38-04 від 08.04.2010), пункт навантаження: с. Ярошівка, п. розвантаження: с. Кречки, при цьому будь-яких інших відомостей з приводу цих пунктів не вказано (зокрема повних адрес). Так само не вказано відомостей про маршрут та про вантаж, окрім кількості.
Апеляційний суд також звертає увагу, що в Україні немає населеного пункту «с. Кречки».
В тому ж випадку, якщо це помилка (описка), а також враховуючи, що зі змісту договору поставки №38-04 від 08.04.2010 вбачається, що вантажоодержувач ТОВ «Магістраль Будсервіс» знаходиться за адресою: 08632, Васильківський район, с. Крячки, вул.. Кривава, 46, колегія суддів звертає увагу на те, що відстань між с. Крячки, Київської обл. до с. Ярошівка, Черкаської обл. становить приблизно 220 км, перевезення здійснювалося вантажним транспортом, маса вантажу згідно ТТН в середньому становить 40 тон.
Згідно товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 144-146), перевезення вантажу автомобілем Вольво д/н НОМЕР_4, (водій експедитор ОСОБА_4), здійснено між цими населеними пунктами 02.12.2010 тричі (шлях в одну сторону), тобто загалом пройдена в цей день в обидві сторони дистанція становить близько 1320 км (220*6), отже при середній швидкості вантажного автомобіля між населеними пунктами 70 км/год., водій мав перебувати у дорозі близько 19 год. на добу, не враховуючи часу навантаження та розвантаження автомобіля.
При цьому, цей же водій, згідно ТТН працював і 02.12.2010, і 03.12.2010, і 04.12.2010, і 05.12.2010 і в подальшому. Аналогічна ситуація і з іншими водіями експедиторами.
Колегією суддів враховується, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити обставини щодо неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.
Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин навантаження та розвантаження автомобілів.
Крім того, всі первинні документи на виконання умов цього договору від імені виконавця підписані ОСОБА_5
Разом з тим, в податкових накладних не зазначено прізвища ініціалів особи, яка їх виписала, що, враховуючи всі докази у їх сукупності та доводи відповідача з посиланням на обставини щодо допиту ОСОБА_5, який пояснив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Скай метр» та зареєстрував його за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, викликає сумнів у належності та допустимості цих податкових накладних як доказів правомірності формування позивачем податкової вигоди.
В судовому засіданні 25.09.2014 апеляційним судом також встановлено, що ТТН, на які посилається позивач, до перевірки товариством не надавалися. Будь-яких обставин, що унеможливлювали надання цих документів, представник позивача не зазначив.
Також, між позивачем та ТОВ "Скай метр" було укладено договір № 10 від 18.03.2011, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось продати, а позивач - прийняти та оплатити запасні частини на сільськогосподарську техніку (товар). Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, ТОВ "Скай метр" виставляє рахунок-фактуру на товар, на підставі якого позивач здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок ТОВ "Скай метр". Товар вважається оплаченим у момент надходження повної суми на розрахунковий рахунок ТОВ "Скай метр".
За змістом п. 4.2 Договору продавець зобов'язується надати покупцю: рахунок на суму платежу, податкову накладну та накладну на передачу товару.
Позивач зобов'язаний надати ТОВ "Скай метр" доручення на одержання товару (п. 4.3).
Базис постачання товару - склад продавця (п. 5.1).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копію прибуткової накладної, в якій зазначено найменування товару та його загальна вартість 156' 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 26133,33 грн), видаткової накладної на загальну суму 30400,00 грн (в т.ч. ПДВ 5066,67 грн.) та податкових накладних на суму ПДВ 31200 грн.
Проте, інших документів, обов'язковість складення яких передбачена умовами самого договору, позивачем не надано, в тому числі: рахунків-фактур, накладних на передачу товару, доручення на його одержання.
Колегія суддів враховує, що сама по собі відсутність певних документів не є достатньою підставою для висновку про відсутність реального здійснення господарської операції, проте це лише в тому випадку, якщо товарність операції можливо встановити з інших доказів у їх сукупності.
У зв'язку з цим апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах відсутня будь-яка інформація про наявність у продавця складу, не доведено обставин щодо прийому-передачі товару, з наявних документів неможливо встановити осіб, відповідальних за приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні не містять прізвища та ініціалів особи, яка їх підписала.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено товарності даної операції, оскільки наданими ним документами не підтверджується фактичний рух активів у процесії її здійснення.
Так само, стосовно договору поставки від 11 квітня 2011 року № 17/1, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось передати (поставити) партіями, а позивач - прийняти у власність дорожньо-будівельні матеріали і паливо-мастильні матеріали та оплатити їх.
На підтвердження реального здійснення вказаної операції, позивачем надано лише копії видаткової накладної на суму 10760,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1793,40 грн.) згідно з якою позивачу передано щебінь у кількості 109,8 т, при цьому про паливно-мастильні матеріали нічого не зазначено, відсутні ідентифікуючі ознаки осіб, які підписали б видаткову накладну (прізвища, ініціали, посада) та податкової накладної на суму ПДВ 1793,40 грн., підписаної особою, яку не видається за можливе ідентифікувати.
В той же час, згідно з п. 2.6 ст. 2, п. 3.2 ст. 3 договору № 17/1, при передачі партії товару ТОВ "Скай метр" повинно передати позивачу усі необхідні товарно-транспортні документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром. Позивач здійснює оплату за кожну партію товару, що постачатиметься на підставі рахунку-фактури ТОВ "Скай метр". Рахунок-фактури виставляється на оплату відповідно до заявки позивача.
Разом з тим, позивач не надав передбачені умовами цього договору документів, які б у сукупності дали можливість дійти висновку про те, що фактичний зміст операції відповідає задекларованому.
Також, між позивачем та ТОВ "Скай метр" було укладено договір про надання послуг від 30.05.2011 року № 35, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось надати позивачу послуги машинами та механізмами, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги
За змістом п. 1.4 даного договору, обсяги наданих виконавцем послуг становить обсяг всіх послуг, що фактично надані за умовами цього договору, і визначається відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, які складаються відповідно з дорожніми листами, ТТН, змінними рапортами, талонами замовника, підписуються уповноваженими представниками сторін.
Послуги надаються з використанням пального замовника (п. 1.7)
Оплата доставки машин та механізмів до місця надання послуг здійснюється за рахунок замовника, з місця надання послуг - за рахунок виконавця (п. 1.8).
Вартість послуг визначається згідно додатків до договору (п. 2.2).
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 ст. 2 вказаного договору, після закінчення звітного періоду, у якому надавались послуги, сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг, у якому вказується обсяг наданих послуг та їх вартість.
Згідно з додатком № 1 до договору, позивачу було надано екскаватор, бульдозер та автогрейдер. Відповідно до пояснень позивача, техніка використовувалася для виконання робіт з ремонту асфальтобетонного покриття на виконання договору з ТОВ Меганом», на підтвердження чого надав копію договору із ТОВ «Меганом» та акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року № 4.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до цього акту позивачу (генпідрядник) повинно бути сплачено 79204,80 грн.
В той же час, згідно з актом здачі прийняття робіт від 31.05.2011, позивач, за використання техніки ТОВ «Скай метр» мав сплатити 81293,10 грн.
Таким чином, позивачем не доведено наявності ділової мети при здійсненні даної господарської операції, оскільки з наведених документів вбачається, що він працював в убуток, що суперечить суті господарської діяльності.
Вказана обставина є самостійною підставою для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Крім того, позивачем не надано інших доказів фактичного здійснення вказаної операції, окрім наведеного вище акта здачі прийняття робіт та податкової накладної, підписаних особами, ідентифікувати яких не видається за можливе, в той час як за умовами договору, обсяги наданих виконавцем послуг становить обсяг всіх послуг, що фактично надані за умовами цього договору, і визначається відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг, які складаються відповідно з дорожніми листами, ТТН, змінними рапортами, талонами замовника, підписуються уповноваженими представниками сторін. Отже, крім іншого, платником не доведено обсяг отриманих послуг.
Також, між ТОВ "ВМ Шляхбуд" та ТОВ «Скай метр» було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.05.2011 № 34, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось виконати перевезення вантажів самоскидами, а позивач - прийняти та оплатити послуги.
Згідно з наданою позивачем копією акту здачі приймання робіт від 31.05.2011 контрагентом позивача надано останньому послуги з перевезення ґрунту на загальну суму 32804,80 грн., в т.ч. ПДВ - 5467,47 грн.. Також позивачем надано копію податкової накладної.
Позивач зазначає, що ним відповідний грунт було використано у ході земляних робіт на території ресторану «Кідев» в с. Чубинське, бориспільського району Київської області, що здійснювалися в інтересах ТОВ ДБК-11 (ДБК «Солум»), на підтвердження чого надав договір та акти приймання будівельних робіт.
В той же час, враховуючи специфіку операції з перевезення, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо безпосередньо транспортування вантажу, зокрема з яких можна було б встановити пункт навантаження та відвантаження ґрунту (зокрема що контрагентом позивача його було перевезено саме до території ресторану «Кідев» в с. Чубинське, Бориспільського району Київської області), ким і коли було здійснено перевезення, ким прийнято та кому передано вантаж.
Жодними доказами ці обставини не підтверджуються, хоча обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, так як матеріалами справи не підтверджується реальність задекларованих господарських операцій, а також відповідність об'єктивного змісту вчинених операцій задекларованому. В той же час, висновки податкового органу щодо відсутності реального здійснення операцій між позивачем та вказаним контрагентом, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування спірних рішень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м .Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0000462260, №0000472260, №0000482260 від 05.02.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Повний текст виготовлено 29 вересня 2014 року
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.