ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
22 вересня 2014 року № 813/4862/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,
секретар судового засідання Сільник Н.Є.,
за участю представника позивача Денькович М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мокоша» до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-
Приватне підприємство «Мокоша» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення №209000006/2014/900029/2 від 20 червня 2014 року про корегування митної вартості і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 209120000/2014/00246 від 20 червня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням про коригування митної вартості товарів Львівською митницею здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості частини товару в сторону збільшення та сформовано відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Підставою для такого коригування відповідач вказав, що під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме те, що контрактом передбачено проведення оплати відповідно до проформи, яку не надано та підписи відправника в контракті та фактурі відрізняються. Позивачем вказано, що рішення митного органу не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) та є протиправним, окремі обставини викладені у рішенні не відповідають дійсності та суперечать один-одним, а об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована митним органом, оскільки ним не здійснено повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Вказав, що були усі підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначено, що посадовою особою митного органу, яка здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, при поданні до митного оформлення документів на товар позивача, була здійснена робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, а також проведено вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень митної вартості товарів з рівнем вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Зазначено, що було виявлено відхилення рівня заявленої митної вартості товарів рівня на подібні товари, що міститься в ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація» та розбіжність у поданих документах. За результатами консультації проведеної з декларантом, у зв'язку з наданням документів не в повному обсязі, прийнято рішення про коригування митної вартості, а джерелом визначення митної вартості слугували цінова база даних ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація», яка містила відомості по раніше визначених митними органами митних вартостях. Вказано, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи судом встановлено, що з метою митного оформлення товару (сирів Маздамер та Дзюдамер у кількості 2500 кг; Фавіта у кількості 10993 кг; Маздамер (нарізка 150 грам) у кількості 299 кг; сирків плавлених в упаковках по 100 грам у кількості 4536 кг) за зовнішньоекономічним контрактом № 13-001 від 03.01.2013 року, позивач 19.06.2014 року подав до Львівської митниці (Митний пост «Городок») митну декларацію № 209120000/2014/823106 та додаткові документи.
Митна вартість вказаного вище товару визначена за ціною контракту - вартістю операції (першим методом).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було додано: контракт № 13-001 від 03.01.2013 року, укладений між виробником товарів фірмою Spoldzielnia Mlecarska MLEKOVITA, 18-200 Wysokie Mazowieckie (Польща) та ПП «Мокоша»; додаткову угоду № 1 від 19.02.2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 209/2012/0001413 від 13.02.2013 року; пакувальний лист від 18.06.2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) №14 ЕХ00635 від 18.06.2014 року; комерційну пропозицію; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) ДРД-00 №953180 від 19.06.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу); № 2730 від 18.06.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару № 2730 від 18.06.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 18.06.2014 року; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AK0685027 від 18.06.2014 року; сертифікат якості від 18.06.2014 року; копію митної декларації країни відправлення № 14PLPL12010Е0035344 від 18.06.2014 року; договір про перевезення № 16/06/14 від 18.06.2014 року; документ, який підтверджує вартість перевезення товару № 19/06/14 від 19.06.2014 року.
Повідомленням від митниці (Митний пост «Городок»), позивачу запропоновано подати додаткові документи, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; договір на транспортно-експедиційне обслуговування, акт виконаних робіт, заявку на перевезення.
За наслідком такої консультації позивачем надано всі витребовувані документа за виключенням висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як пояснив представник позивача такі документи не надано у зв'язку з їх відсутністю, адже молочна продукція за часів незалежності України не виставлялася на біржові торги. Додатково вказав, що для одержання висновків про вартісні характеристики сирів твердих і плавлених необхідно було б звертатися у підготовлені спеціалізовані експертні організації, а такі послуги є платними та займають певний час для їх виготовлення, що створювало труднощі у їх наданні.
20 червня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 209000006/2014/900029/2 про коригування митної вартості товарів (сиру типу фета Фавіта та сирків плавлених) у сторону збільшення (з 2,77 до 2,95 долари США та відповідно з 3,2 до 3,53 долари США), у якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з не поданням документів зазначених у частинах 2-3 статті 53 МК України (відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме відповідно до пункту 5.2 контракту передбачено, що оплата проводиться відповідно до проформи, якої надано не було, підписи відправника у контракті та фактурі відрізняються. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Платіжний документ не можливо ідентифікувати за даним товаром. Наданий прайс-лист адресований імпортеру, що суперечить суті прайс-листа, який адресований необмеженій кількості покупців та не є тотожним документом, оскільки містить суб'єктивний характер та не дає можливості зробити висновок щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції (визначити наявність та розмір знижок, умов оплати, інше). Вказано, що за результатом процедури консультації проведеної з декларантом згідно з статті 57 МК України неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (стаття 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 209120000/2014/807657 від 14.03.2014 року.
Також відповідачем сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 209120000/2014/00246 від 20 червня 2014 року.
Не погодившись з діями відповідача щодо розмитнення товару за методом 2б, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з статтею 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Статтею 52 цього Кодексу зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).
Частинами 5 та 6 цієї статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Приписами частин 2 - 5 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій органом доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 МК України. Відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з матеріалів справи при прийнятті рішення відповідач встановив, що: 1) відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) проформи надано не було, а підписи відправника у контракті та фактурі відрізняються; 3) платіжний документ не можливо ідентифікувати за даним товаром, а наданий прайс-лист адресований імпортеру.
Як встановлено судом із зовнішньоекономічного контракту № 13-001 від 03.01.2013 року, укладеного між виробником товарів фірмою Spoldzielnia Mlecarska MLEKOVITA, 18-200 Wysokie Mazowieckie (Польща) та ПП «Мокоша», позивач здійснював імпорт в Україну сирів твердих, плавлених та сирних продуктів.
Згідно з пунктом 5.2 цього контракту (а.с. 21) за домовленістю сторін оплата за даним контрактом здійснюється покупцем на основі виставлених продавцем рахунків-фактур проформ на умовах 100% передоплати.
Зазначений контракт підписаний уповноваженими особами та засвідчений відповідними печатками підприємств продавця та покупця.
Як зазначив відповідач підписи відправника у контракті та фактурі відрізняються.
Однак, відповідач не врахував той факт, що рахунки-фактури підписані уповноваженим представником та скріплені його печаткою.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що існування у контракті та фактурі підписів різних осіб впливає на правильність визначення митної вартості товару. Розбіжність, яка встановлена відповідачем, не стосується митної вартості товару і жодним чином не впливає на спосіб її визначення. Окрім того, митним органом не доведено ознак підробки вказаних документів.
Висновки митного органу щодо ненадання проформи в свою чергу суперечать відомостям, які містяться у рішенні Львівської митниці Міндоходів № 209000006/2014/900029/2 від 20 червня 2014 року про корегування митної вартості. Так, як зазначено у вказаному рішенні - підписи відправника в контракті та фактурі відрізняються.
Позивачем був наданий платіжний документ, що містив відомості про передоплату за контрактом № 13-001 від 03.01.2013 року.
З приводу висновку, про те що прайс - лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки він адресований ПП «Мокоша», тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців, то суд до уваги його не приймає, оскільки ні в МК України, ні в будь-якому іншому нормативно-правовому акті не визначено вимог до форми, змісту, реквізитів прайс-листа. Чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо обсягу інформації, змісту та форми прайс-листів, такі оформляються контрагентами у довільній формі на власний розсуд.
Зазначення в якості адресата у тексті прайс-листа позивача, не спростовує його доказовий характер в розумінні положень статті 53 МК України.
Крім того, згідно із частиною другою статті 53 МК України прайс-лист не передбачений в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості. Отже прайс-лист може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до переліку яких він не відноситься.
З матеріалів справи судом встановлено, що митним органом відмовлено у митному оформленні по першому методу лише по двох позиціях товару, хоча документи на товар від заводу-виробника подавалися загальні на весь товар. Зазначене свідчить про упередженість митного органу в прийнятті рішення про коригування митної вартості товару.
Суд звертає увагу на те, що митний орган має право витребувати у декларанта додаткові документи для підтвердження правильності обрання ним методу визначення митної вартості товару. Однак, таке право не є абсолютним і може бути реалізоване лише тоді, коли наданих декларантом документів дійсно недостатньо для підтвердження задекларованої ним митної вартості.
Право митного органу витребувати додаткові документи у разі виявлення розбіжностей, слід розуміти так, що можуть бути витребувані лише такі документи, які безумовно усувають сумніви (розбіжності) стосовно заявленої митної вартості товару та інших обставин, які мають суттєве значення.
Не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначення митним органом як обов'язкових для надання додаткових документів, залежить також від можливості їх надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує право митного органу в результаті неподання певних документів визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07.02.2011року (справа № 21-76а 10), від 14.11.2011року (справа № 21-213а11), від 06.02.2012року (справа № 21-418а11), від 03.07.2012року (справа № 21-197а12).
Тому висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не можуть безпосередньо підтвердити або спростувати заявлену митну вартість товару. Оскільки молочна продукція не виставлялася на біржові торги, наявність інформації біржових організацій про вартість товару або сировини виключається. Таким чином, як встановлено судом, неподання митному органу вказаного документа обумовлене об'єктивними причинами.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України додаткові документи повинні бути надані протягом 10 календарних днів за їх наявності. А тому, оскільки такі були відсутні у позивача, а їх надання у строк встановлений чинним законодавством було не можливим, суд вважає, що прийняття рішення про коригування митної вартості на підставі не надання таких документів суперечить приписам МК України.
Щодо коригування митної вартості товару за джерелом інформації - МД № 209120000/2014/807657 від 14.03.2014 року суд зазначає таке.
У випадку підтвердження митної вартості товару належними та необхідними згідно з чинним законодавством документами, наведена у них інформація має значення для обрання методу визначення митної вартості. Інформація, що міститься в ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація» сама по собі не може бути підставою для зміни методу визначення митної вартості у разі, якщо документами, наданими декларантом, підтверджується правомірність застосування основного методу (числових значень складових митної вартості товару).
Митний орган застосував другорядний метод визначення вартості товару, однак наявність у нього інформації щодо митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не може бути підставою для коригування митної вартості товару за умови обґрунтованого застосування декларантом основного методу визначення митної вартості.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Підстав, які б викликали сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару - судом не встановлено.
Суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача у зв'язку з порушенням визначеного статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мокоша» судовий збір у сумі 188,00 грн.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів № 209000006/2014/900029/2 від 20 червня 2014 року про корегування митної вартості.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 209120000/2014/00246 від 20 червня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мокоша» судовий збір у сумі 188,00 грн. (сто вісімдесят вісім гривень).
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2014 року.
Суддя М.В. Лейко-Журомська