21 липня 2014 р. Справа № 804/8028/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська до державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бузякова М.Р. про визнання незаконними дій та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська до державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бузякова М.Р. з позовними вимогами про: - визнання дій державного виконавця Бузякова М.Р. неправомірними; - скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №43409745 від 26.05.2014р.; - зобов'язання прийняти виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 до виконання.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що 20.05.2014р. позивачем було повторно направлено виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 на примусове виконання у відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», проте відповідачем 26.05.2014р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та п.9, 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №5593/5 від 26.12.2011. Позивач не погоджується з відмовою та вважає такі дії протиправними, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки управління не володіє додатковою інформацією, щодо боржника, окрім зазначеної у супровідному листі, наданому при пред'явленні зазначеного виконавчого листа на виконання.
Відповідачем подано клопотання, в якому вказує, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позову та зазначає, що вперше виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 був пред'явлений до виконання до Індустріального ВДВС ДМУЮ 10.11.2010р. і повернутий 30.12.2010р. у зв'язку з тим, що фактичне місцезнаходження боржника встановити неможливо та за адресою вказаною заявником не знаходиться, майно при проведенні перевірки майнового стану не було виявлено. Повторні пред'явлення вищезазначеного виконавчого документу до виконання надходили із типовою заявою від УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, в яких з моменту першого пред'явлення зміст заяви не змінювався. Відповідач зазначає, що УПФУ повинно самостійно було проводити заходити, щодо визначення місцезнаходження та майнового стану боржника. Таким чином, відповідач вважає, що наступні повторні пред'явлення вищевказаного документу на виконання без надання достовірної та додаткової інформації, щодо фактичного місцезнаходження боржника є неефективним та суперечить принципу повного та всебічного виконання вимог виконавчого документу, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, згідно клопотання від 02.07.14р. просив розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 21.07.2014р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до Виконавчого листа №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010, Дніпропетровським окружним адміністративним судом позов УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс-Конс» заборгованість в розмірі 170грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 08.10.2013р.
Згідно супровідних листів №5777/0840 від 12.04.2011р., №6597/08-40 від 03.05.2012р., №7769/08/40 від 01.09.2013р. УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції направлявся виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 для примусового виконання.
Відповідно до супровідного листа №4575/08/40 від 15.05.2014р. УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції направлено виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 для примусового виконання.
Згідно постанови ВП №43409745 від 26.05.2014р., державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ, керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010.
Відповідно до вказаної постанови, державним виконавцем встановлено, виконавчий документ не може бути прийнятий на виконання у зв'язку з тим, що цей документ вже неодноразово перебував на виконанні та неодноразово був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника та неможливістю встановити його фактичного місцеперебування. На момент повторного пред'явлення виконавчого документа на виконання УПФУ в Індустріальному районі порушено вимоги п.9, 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №5593/5 від 26.12.2011р., а саме: державному виконавцю не надано додаткової інформації про виявлене майно у боржника.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 3, 10 ч.3 вказаної статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; - звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Згідно ч.1 ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
В силу ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішень.
Згідно п. 9 Наказу, Міністерства юстиції України N 3593/5, 26.12.2011, «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України» у заяві про відкриття виконавчого провадження органи Пенсійного фонду України зазначають усі наявні відомості про боржника, зареєстроване за ним рухоме та нерухоме майно, відкриті у фінансових установах рахунки, його місцезнаходження, контактні телефони тощо, що сприятиме примусовому стягненню коштів.
П.13 вищевказаного Порядку передбачено, що при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою ВП №43409745 від 26.05.2014р., державний виконавець Індустріального ВДВС ДМУЮ, керуючись п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010.
Відповідно до вказаної постанови, державним виконавцем встановлено, виконавчий документ не може бути прийнятий на виконання у зв'язку з тим, що цей документ вже неодноразово перебував на виконанні та неодноразово був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника та неможливістю встановити його фактичного місцеперебування. На момент повторного пред'явлення виконавчого документа на виконання УПФУ в Індустріальному районі порушено вимоги п.9, 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №5593/5 від 26.12.2011р., а саме: державному виконавцю не надано додаткової інформації про виявлене майно у боржника.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, при винесенні оскаржуваної Постанови ВП №43409745 від 26.05.2014р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), державний виконавець відділу ДВС, в межах п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», керувався приписами Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року №3593/5.
При цьому, такі дії виконавцем вчинено всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ст.26 Закону, у виконавця були відсутні, водночас така обставина, як ненадання виконавцю додаткової інформації щодо виявленого майна боржника, не передбачена зазначеною нормою Закону та відповідно не може слугувати підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку стягувача надавати будь-яку додаткову інформацію щодо боржника, а здійснення заходів, необхідних для своєчасного та у повному обсязі виконання рішення, у тому числі й отримання інформації щодо майна боржника, віднесено, зокрема, до обов'язків державного виконавця, у зв'язку з чим, у даному випадку, має місце особисте тлумачення державним виконавцем положень п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», яке є помилковим.
Дана правова норма передбачає наявність саме передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що порядок та спосіб виконання рішення врегульовано виключно приписами Закону України «Про виконавче провадження» та самим виконавчим документом, у зв'язку з чим, посилання державного виконавця під час прийняття оскаржуваної Постанови на Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року №3593/5 - є безпідставними та такими, що не ґрунтується на законі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування Постанови відповідача ВП №43409745 від 26.05.2014р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) підлягають задоволенню.
Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про зобов'язання прийняти виконавчий лист №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010 до виконання, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, разом з тим прийняття рішення щодо прийняття виконавчого листа до виконання є виключною компетенцією державної виконавчої служби в порядку передбаченому як Законом України «Про виконавче провадження» так і іншими підзаконними нормативними актами які відповідають йому. При прийняті рішення відносно якого державний виконавець перевіряє вказаний документ на відповідність вимогам ст.ст.25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» в тому числі і щодо відсутності інших підстав для відмови у відкритті провадження за виконавчим документом і т.і.
Крім того, суд звертає увагу, як вбачається з виконавчого листа №2а-12748/09/0470 від 26.10.2010, строк його пред'явлення до виконання - 08.10.2013р., будь-яких доказів про поновлення зазначеного строку, в т.ч. ухвали суду про поновлення строку матеріали справи не містять.
Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право поновленню шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ВП №43409745 від 26.05.2014р.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська до державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бузякова М.Р. про визнання незаконними дій та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ВП №43409745 від 26.05.2014р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Н.В. Турлакова