Справа: № 826/6265/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008142208,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 грудня 2013 року №0008142208.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини, укладені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Телсі», вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02 грудня 2013 року по 06 грудня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ізодром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Телсі» за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2013 року №449/1-22-08-21591608, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 428353,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року - 221677,00 грн., листопад 2012 року - 91823,00 грн., березень 2012 року - 81520,00 грн., квітень 2013 року - 33333,00 грн.
На підставі акту перевірки №449/1-22-08-21591608 від 13 грудня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008142208, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на суму 642530,00 грн., у тому числі 428353,00 грн. за основним платежем та 214177,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується постачання обладнання, виконання робіт та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Телсі» (підрядник) було укладено договір від 28 серпня 2012 року №426, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати комплекс монтажних робіт по встановленню обладнання для систем збору та обробки даних на восьми ГРП м. Києва (система телеметрії). Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи підрядника в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.3).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Телсі» (постачальник) було укладено договір поставки обладнання від 14 вересня 2012 року №455, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Переметом договору є обладнання, згідно Специфікації №1, яка узгоджена між сторонами згідно замовлення покупця і є невід'ємною частиною договору (п.1.2).
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Телсі» (підрядник) було укладено договори на виконання проектних робіт №510 від 10 жовтня 2012 року, №525 від 15 жовтня 2012 року, №537 від 19 жовтня 2012 року, №593 від 09 листопада 2012 року, №596 від 13 листопада 2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: виконати розробку технічної документації на встановлення побутових лічильників (1000 шт.) Київгаз; виконати розробку проектної документації систем обліку природного газу Черкасигаз; виконати коригування проектної документації систем телеметрії ГРП, у зв'язку з реконструкцією технологічного обладнання і збільшення кількості ниток редукування (20 ГРП); виконати розробку проектної документації на модернізацію системи обліку природного газу ТЕЦ-4; виконати розробку проектної документації на систему телеметрії катодних станцій Київгаз. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином виконані роботи підрядника в порядку та на умовах, визначених в цих договорах (п.1.3).
На підтвердження виконання умов вищезгаданих договорів позивачем надано акти здачі-приймання робіт від 25 вересня 2012 року №143, від 26 листопада 2012 року №159, від 22 листопада 2012 року №160, від 28 листопада 2012 року №161, від 05 грудня 2012 року №148, від 03 грудня 2012 року №149, від 03 грудня 2012 року №147, від 05 грудня 2012 року №146; видаткову накладну №106 від 24 вересня 2012 року; податкові накладні від 26 вересня 2012 року №125, від 09 листопада 2012 року №72, від 08 листопада 2012 року №61, від 12 листопада 2012 року №91, від 05 грудня 2012 року №34, від 03 грудня 2012 року №13, від 05 грудня 2012 року №35, від 03 грудня 2012 року №14, від 21 вересня 2012 року №106; банківські виписки про перерахування на користь ТОВ «Телсі» грошових коштів за поставлене обладнання та виконані роботи.
Крім того, позивачем, основними видами діяльності якого є виробництво електронних компонентів; ремонт і технічне обслуговування електронного і оптичного устаткування; установлення та монтаж машин та устаткування; електромонтажні роботи, надано договори, укладені з ВАТ «Черкасигаз», ПАТ «Київгаз», ПАТ «Облтеплокомуненерго» (м.Чернігів), ПАТ «Київенерго» на проведення робіт, та акти здачі-прийняття виконаних робіт, для виконання яких, враховуючи їх значний обсяг, залучалось ТОВ «Телсі».
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 20 травня 2013 року №1720/22.9/31200891 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телсі» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень-жовтень 2012 року, грудень 2012 року, лютий 2013 року, від 11 червня 2013 року №2126/22.8/31200891 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телсі» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Алутер», ТОВ «Рбф «Рем», ТОВ «Бріліант Компані» за період діяльності з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2013 року, з яких вбачається, що встановлена відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Телсі» за періоди, що перевірялися, тому відсутні об'єкти оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 20 травня 2013 року №1720/22.9/31200891 та від 11 червня 2013 року №2126/22.8/31200891 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телсі», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Телсі» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання укладеного правочину.
Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Телсі» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ТОВ «Телсі» та позивачем.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Телсі», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого обладнання (виконаних робіт) та проведення оплати за них, використання такого обладнання (результатів робіт) в рамках власної господарської діяльності, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008142208, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2014 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П.Мельничук
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Мельничук В.П.
Лічевецький І.О.