Справа: № 826/1974/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
16 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Держекоінвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Держекоінвест" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003932202 та № 0003942202 від 31.05.13,-
Позивач в особі Державного підприємства "Держекоінвест" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 31 травня 2013 року № 0003932202 та № 0003942202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовв повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (на даний час - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Держекоінвест" (далі - ДП «Держекоінвест») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.
За результатами перевірки складено акт від 15.05.2013 р. за №2256/22.2-17/36939719 (надалі по тексту Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 cт.198, п. 201.4, п. 201.6 cт.201 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 2 438 298 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року в сумі 78 грн. (з врахуванням виписаних податкових накладних в липні 2012 року, але відображених в податковій звітності з ПДВ за серпень 2012 року), за жовтень 2012 року в сумі 2 438 220 гри. та занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 17 141 922 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року в сумі - 17 141 922 грн. (з врахуванням виписаних податкових накладних в липні 2012 року, але відображених в податковій звітності з ПДВ за серпень 2012 року).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0003932202 від 31.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, з яких 17 141 922,00 гривень - основного платежу та 8 570 961,00 гривень - штрафних фінансових санкцій;
- №0003942202 від 31.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 438 220,00 гривень.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.
За результатом розгляду первинної скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення №3107, яким частково задоволено скаргу позивача, а саме: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №0003932202 від 31.05.2013р. залишено без змін; скасовано в частині 78,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0003942202, а в іншій частині залишено без змін; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.05.213р. №0003932202 на загальну суму 117,00 грн., в т.ч.: у сумі 78,00 грн. - за основним платежем, 39,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Крім того, позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду якої Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення від 21.10.2013 р. №13616/6/99-99-10-61-1 про результати розгляду послідуючої скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.05.2013р. № 0003932202, № 0003942202, з урахуванням рішення про розгляд первинної скарги, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача залишено без задоволення.
Позивач заперечує правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх незаконними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодаства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до положень пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 № 1401/18696, (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
В силу п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 №348, між ДП «Держекоінвест» та Державним агентством екологічних інвестицій України було укладено договір від 29.05.2012 №15/2012 на делегування повноважень щодо здійснення функцій замовника при реалізації проекту цільових екологічних (зелених) інвестицій з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери.
ДП «Держекоінвест» за результатами проведених закупівель у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 року №2289, з дотриманням процедури розгляду пропозицій конкурсних торгів та цінової пропозиції (пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника) з метою забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів, укладено договори про закупівлю за державні кошти з ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери, а саме: договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №12/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Полтавській області (теплосанація 17 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №13/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Харківській області (теплосанація 25 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №14/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Хмельницькій області (теплосанація 31 об'єкт); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №15/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Черкаській області (теплосанація 1 об'єкта); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №16/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у м. Києві (теплосанація 21 об'єкта); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №17/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Сумській області (теплосанація 8 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №18/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Житомирській області (теплосанація 6 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №19/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Київській області (теплосанація 2 об'єкта).
За умовами пунктів 1.1-1.3 вищевказаних Договорів, підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами (в т.ч. обладнанням) виконати роботи з Капітального ремонту об'ємів соціальної сфери (далі - Роботи) у Хмельницькій області (теплосанація об'єкта) та здати закінчені Роботи в порядку і строк встановлений цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти закінчені Роботи і оплатити їх. Перелік Об'єктів та їх місцезнаходження наведено в Додатку К№ 2 до цього Договору. Обсяги закупівлі Робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.
Позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість, сплачені в ціні виконаних ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» робіт за умовами вищевказаних договорів.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Отже, оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з виконання робіт ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» слід насамперед встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтвердити суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами.
Так на підтвердження виконаня договірних зобов'язань позивачем до суду були надані копії податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, Довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту), Розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису, Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які, на думку позивача, підтверджують факт виконання робіт, проведених більш ніж на 60 об'єктах соціальної сфери (школи, гімназії, лікарні тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Разом з тим, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Так за твердженням позивача, податкові накладні отримані та відображені ДП "Держекоінвест" у складі податкового кредиту не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку тягнуть за сосбою втрату юридичної сили та доказовості.
Крім того, вищевказані податкові накладні, за твердженням позивача, були включені ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» до податкової звітності за відповідний звітний період як податкові зобов'язання.
У зв'язку цим відповідач вважає, що всі докази податкового органу базуються лише базуються на припущеннях, оскільки сам лише факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.
Однак колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, у тому числі виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування ним податкового кредиту у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів вказаної Статті є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
- З наявних в справі доказів вбачається, що спірні правочини на виконання робіт були зареєстровані у Головному управлінні Державного казначейства України в місті Києві від 09.07.2012р., однак як вбачається зі змісту даних правочинів обумовлені сторонами роботи не могли бути проведені ТОВ «Антіс Трейд», оскільки потребували значних трудових (людино-годин) та ресурсних (експлуатація машин та механізмів) затрат.
Так за даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, поданими ТОВ «Антіс Трейд» (додається): за 3 квартал 2012 року - в штаті Товариства працювало 11 співробітників, а за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; за 4 квартал 2012 року - в штаті Товариства працювало 16 осіб, а за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; докази щодо залучення ТОВ «Антіс Трейд» третіх осіб (субпідрядних організацій) до виконання ремонтних робіт на момент проведення перевірки надано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимог даного позову представником позивача до суду першої інстанції були надано копії договорів підряду № 622 від 22.06.2012, укладеного між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «Запорізький Коксохімремонт» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери згідно переліку, який міститься в додатку до договору (Черкаська обл., Полтавська обл., Хмельницька обл., Харківська обл., Сумська обл., всього 64 об'єкта); №68П від 28.06.2012, укладеного між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «БК «Будінвест-Проекст» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери в Київській та Житомирській областях; № 65А від 25.06.2012, укладеного між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «БК «Будінвест-Проекст» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери в м. Києві, Київській та Харківській областях.
Однак, як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), копії яких містяться в матеріалах даної справи, в графі «субпідрядник» міститься прочерк, а в Актах виконаних робіт містяться лише підписи відповідальних осіб підприємства за відсутності відповідних відомостей про них.
Крім того, в матеріалах справи відсутні банківські виписки та декларації про готовність об'єктів та прийняття їх в експлуатацію.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31 травня 2013 року №0003932202, яким ДП «Держекоінвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Що стосується позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31 травня 2013 року № 0003942202 в частині зменшення ДП «Держекоінвест» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 438 220,00 гривень, колегія суддів зважає на наступне.
Як було зазначено вище, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від №3107 було скасовано в частині 78,00 грн. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.05.2013 р. №0003942202, а в іншій частині залишено без змін.
Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Пунктом 60.3 ст. 60 Податкового повідомлення-рішення, передбачено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Згідно пп. 5.1.1 п. 5.1 Наказу Мінфіну "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" від 28.11.2012 № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 5.2 вищевказаного Порядку, у випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.05.2013 р. №0003942202 на час вирішення справи є відкликаними та безпосередньо не впливає на права на інтереси позивача.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Держекоінвест" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 22.09.14 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.