Справа: № 826/3052/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними акти перевірки від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1, скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 04.10.2013 року № /26-53-17-01/НОМЕР_1.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_2 завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 17125,17 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 21406,46 грн.
Разом з тим, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності та дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Кіх-Буд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ч.1, ч.4 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435- IV зі змінами та доповненнями (згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 15441,68 грн.); порушення вимог ст.185, ст..198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ч.1, ч.4 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435- IV зі змінами та доповненнями (згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на додану вартість в сумі 18166,84 грн.)
Вважаючи такі висновки податкового органу протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, позивач звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства. Крім того, в судовому рішенні було зазначено, що всі товари, які були придбані позивачем, були використані у власній господарській діяльності, а отримані прибутки були належним чином відображені в податкових звітностях. Разом з тим, позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій під час проведення податкової перевірки, оскільки проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 придбавало у ТОВ «Кіх-Буд» товар, на підтвердження цих обставин до матеріалів справи надано рахунки від 26.03.2012 року №К-00000073, від 23.03.2012 року №К-00000071, від 12.03.2012 року №К-00000059, від 05.04.2012 року №К-00000084, від 23.04.2012 року №К-00000090, від 28.04.2012 року №К-00000094, від 06.09.2012 року №К-00000189, від 08.10.2012 року №К-00000200, від 07.11.2012 року №К-00000214, від 27.11.2012 року №К-00000221, від 06.12.2012 року №К-00000225; видаткові накладні від 27.03.2012 року №К-00000042, від 27.03.2012 року №К-00000041, від 20.03.2012 року №К-00000033, від 06.04.2012 року №К-00000063, від 25.04.2012 року №К-00000064, від 28.04.2012 року №К-00000065, від 26.06.2012 року №К-00000085, від 06.07.2012 року №К-00000094, від 21.08.2012 року №К-00000105, від 21.08.2012 року №К-00000099, від 06.09.2012 року №К-00000106, від 09.10.2012 року №К-00000128, від 08.11.2012 року №К-00000145, від 30.11.2012 року №К-00000146, від 10.12.2012 року №К-00000154.
На ім'я позивача контрагентом ТОВ «Кіх-Буд» виписано податкові накладні від 26.03.2012 року №18, від 23.03.2012 року №17, від 20.03.2012 року №16, від 05.04.2012 року №2, від 25.04.2012 року №10, від 28.04.2012 року №14, від 25.06.2012 року №2, від 06.07.2012 року №2, від 21.08.2012 року №14, від 06.09.2012 року №3, від 09.10.2012 року №12, від 07.11.2012 року №5, від 27.11.2012 року №10, від 30.11.2012 року №13, від 10.12.2012 року №2.
Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Враховуючи те, що відносини між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, доведеність подальшого використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст.188, п. 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23.09.2014 року.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.