18 вересня 2014 рокусправа № 322/1800/14-а(2а/332/25/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Кругового О.О.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2014 року у справі №332/1800/14-а (2-а/332/25/14) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірними дій та скасування рішення комісії,-
ОСОБА_1 03 квітня 2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі, в якому просить визнати дії відповідача, щодо утримання з пенсії переплати в розмірі 2659 грн. 31 коп. протиправними; скасувати рішення комісії управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі №277 від 19 грудня 2013 року, яким було вирішено утримувати з пенсії позивача переплату в розмірі 20% щомісячно до повного погашення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, шо вказане рішення повинно бути скасоване, оскільки проходження виробничої практики та отримання за неї заробітної плати не є трудовим договором та трудовими відносинами, та не являється працевлаштуванням.
Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2014 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Запоріжжя щодо утримання з пенсії ОСОБА_1 переплату в розмірі 2659,31 грн. протиправними; скасовано рішення комісії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя № 277 від 19.12.2013 року, яким було вирішено утримувати з пенсії ОСОБА_1 переплату в розмірі 20% щомісячно до повного погашення.
Постанова суду мотивована тим, що посилання відповідача в своєму рішенні на отримання ОСОБА_1 заробітної плати є протиправним, оскільки проходження виробничої практики та отримання за неї заробітної плати не є трудовим договором та трудовими відносинами та не є працевлаштуванням
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду, просить постанову суду скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 отримував одночасно заробітну плату, з якої було сплачено єдиний внесок в 2012 та 2013 роках під час проходження ним виробничої практики, пенсію по втраті годувальника та стипендію.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач по справі є дитиною-сиротою. Із довідки Державного навчального закладу «Запорізьке вище індустріально-політехнічне училище» від 03 березня 2014 року №1552 вбачається, що позивач з 01 вересня 2010 року навчається в Державному навчальному закладі «Запорізьке вище індустріально-політехнічне училище за спеціальністю: «електрозварник, електрозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах»; 25 червня 2013 року він був відрахований у зв'язку із закінченням навчання та випуском; з 01 вересня 2013 року він був зарахований на Ш ступінь навчання в цей же навчальний заклад, на даний момент навчається на денній формі навчання на 4 курсі за спеціальністю «Зварювальне виробництво»; за період навчання він систематично проходив оплачувальну виробничу практику на підприємстві ТОВ «Запорізький індустріально механічний завод». У звязку із тим, що під час проходження виробничої практики він отримував заробітну плату, відповідач виявив переплату пенсії в розмірі 2659,31 грн.
Рішенням комісії відповідача № 277 від 29 грудня 2013 року визначили, що після здійснення перерахунку пенсії виникла переплата в розмірі 2659,31 грн., у звязку з чим вирішили: утримувати переплату пенсії з ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно до повного погашення.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України ««Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», особам із числа сиріт, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50% перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100% заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Згідно п.17 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 07.06.1999 року виробнича практика для учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів є обов'язковою.
Згідно п.7 зазначеної постанови учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу і штатного розпису працівників підприємства не включаються.
Таким чином, проходження виробничої практики та отримання за неї заробітної плати не свідчить про наявність трудового договору та трудових відносин та не є працевлаштуванням.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду в Заводському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2014 року у справі №332/1800/14-а (2-а/332/25/14) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.О. Круговий
Згідно з оригіналом.
Секретар судового засідання А.В. Чепурко