Постанова від 18.09.2014 по справі 202/649/14-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 рокусправа № 202/649/14-а(2-а/202/31/2014)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Кругового О.О.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року у справі 202/649/14-а(2-а/202/31/2014) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 15 січня 2014 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська, в якому, просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2 групи, як особі, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача зробити точний перерахунок, виплатити та призначити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2013 рік;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2013 рік, з урахуванням виплаченої суми відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що у Рішенні № 3-рп від 25.01.2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. При цьому, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, а отже до даних відносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою і встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІI групи.

Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська виплата допомоги на оздоровлення позивачу за 2013 рік проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 120 грн. (а.с.15).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із Чорнобильською катастрофою» виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Ураховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Проте, в 2013 році нормативні акти Кабінетом Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалися.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що у 2013 році нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинні здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може бути віднесено до реалізації права визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

При цьому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат не підлягають задоволенню, оскільки адміністративний суд визначає саме право на нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, тому визначивши конкретну суму такої допомоги суд фактично перебирає на себе повноваження Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська, яке і має нарахувати та здійснити таку виплату в розмірі, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року у справі № 202/649/14-а(2-а/202/31/2014) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 рік - протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий

Попередній документ
40644947
Наступний документ
40644951
Інформація про рішення:
№ рішення: 40644948
№ справи: 202/649/14-а
Дата рішення: 18.09.2014
Дата публікації: 02.10.2014
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: