"23" вересня 2014 р. Справа № 906/1378/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Розізнана І.В. ,
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Ярема Г.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 08.05.2013р.);
відповідача - ОСОБА_2 (договір №б/н від 11.09.2012р.);
експерт - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Фізичної особи-підпри-ємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.07. 2014р. у справі №906/1378/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про спонукання до надання доступу до приміщень,-
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2014р. у справі №906/1378/ 13 (суддя Сікорська Н.А.), враховуючи заяву про зміну предмету позову, частково задоволено по-зов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_4) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_5) про спонукання до надання доступу до приміщень.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доказів, наявних в матеріа-лах справи, а саме Висновку експерта, з якого вбачається, що у Позивача немає інших способів ко-ристуватися своїм майном (кінотеатром), окрім як шляхом встановлення сервітуту - проходу через належний Відповідачеві бар «Том і Джері». Сервітут обмежено графіком роботи зазначеного бару, «але не менше ніж з 10:00 год. до 19:00 год.».(т.2, арк.справи 63-65).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_4 подав скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення господарського суду Житомир-ської області від 10.07.2014р. у даній справі в частині встановлення обмеження сервітуту в часі та доповнити резолютивну частину рішення словами «право сервітуту не є обмеженим в часі».(т.2, арк.справи 72-73).
Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом загалом вірно, од-нак не є обґрунтованим в частині встановлення обмеження сервітуту в часі. Позивач зазначає, що кінотеатр може працювати без вихідних та до пізньої години, а тому необхідний цілодобовий дос-туп до своїх приміщень. Крім того, законом не передбачено встановлення часових рамок для сер-вітуту.(т,2, арк.справи 97-зворот).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2014р. у даній справі прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання на 26.08.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Огороднік К.М. (т.2, арк.справи 70).
Розпорядженням в.о.голови суду від 26.08.2014р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по ін-ших справах судді Огородніка К.М. та відповідно до затверджених складів колегій. Визначено ко-легію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(т. 2, арк.справи 77).
В день судового засідання Відповідач подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням усіх вста-новлених норм чинного законодавства та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає її мотиви безпідставними та необґрунтованими.(т.2, арк.справи 78-80).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.08.2014р. оголошувалась перерва до 08.09. 2014р.(т.2, арк.справи 82-зворот, 83, 84).
08.09.2014р. апеляційний суд відклав розгляд справи та викликав для дачі пояснень судово-го експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту, який проводив експертизу кінотеатру.(т.2, арк.справи 89-90).
Представник Позивача в судових засіданнях 26.08.2014р. та 23.09.2014р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2014р. експерт Житомирського відділен-ня КНДІСЕ зазначив, що з урахуванням способу прибудови приміщення бару «Том і Джері» до будівлі кінотеатру - єдиним можливим способом використання спірних приміщень без здійснення їх перебудови та зміни цільового призначення кінотеатру є встановлення проходу через примі-щення торговельного залу кафе чи гараж.(т.2, арк.справи 95).
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як стверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 04.10.2004р.
Нежитлова будівля кінотеатру «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 339,3 м2, яка розташована у АДРЕСА_1, належить на праві приватної влас-ності ОСОБА_4, що стверджується копією Витягу про реєстрацію права влас-ності на нерухоме майно, виданою Комунальним підприємством «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» №16051875 від 25.09.2007р. на підставі Свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстровим №8840 від 14.09.2007р.(т.1, арк.справи 11, 12, 13, 119).
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_5 зареєстрований як суб'-єкт підприємницької діяльності розпорядженням Виконавчого комітету Коростенської міської ра-ди Житомирської області від 03.08.2007р.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлову будівлю бару загальною площею 156,0 м2, яка розташована у АДРЕСА_2, визнано Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ОСОБА_5 відповідно до рішення у справі №2-1541 від 13.06.2007р. Право власності на нерухо-ме майно зареєстроване за ОСОБА_5 Комунальним підприємством «Коростенське міжмісь-ке бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» 10.07.2007р.(т.1, арк.справи 27, 65, 71).
Як вбачається з матеріалів справи, спір за участю цих же сторін щодо зобов'язання вчини-ти певні дії, а саме знести прибудоване приміщення бару вже розглядався господарськими суда-ми.
Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №2/5007/981/12, залишеною без змін Вищим господарським судом України 03.06.2013р. встанов-лено, що дозвіл прибудувати приміщення бару до кінотеатру «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно розробленого про-екту надано підприємцю ОСОБА_5 рішенням виконкому Коростенської міської ради від 18.06.1998р., тобто задовго до набуття Позивачем права власності на будівлю кінотеатру, тому до-води останнього про непогодження з ним відповідного будівництва є безпідставними. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею 1997р. Відповідачу належить земель-на ділянка площею 0,0114 га по АДРЕСА_2.(т.2, арк.справи 58, зворот).
З Висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2014р. вбачається, що одноповерхова прибудова до правого фасаду будівлі кінотеатру, що має окрему адресу (бар) здійснена таким чином, що відсутній окремий вільний доступ до трьох приміщень кінотеатру (приміщення №1-7, 1-8, 1-9).(т.2, арк.справи зворот 15, 16).
Не маючи можливості повноцінно використовувати вказані підсобні приміщення Позивач звернувся до господарського суду з вимогою встановити цілодобове право користування чужим майном (сервітут) щодо нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з ог-ляду на наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), визначе-но, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).
Колегія суддв звертає увагу, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набу-вається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважає-ться набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Предметом даного спору є встановлення права користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим спо-собом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також ін-шій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Матеріалами справи стверджено, що з моменту здійснення прибудови приміщення бару По-зивачеві було заблоковано доступ до трьох підсобних приміщень кінотеатру.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи сервітут на певний строк чи без зазначен-ня строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої нерухомості в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а серві-тут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника. Такої ж думки дотримується Вер-ховний суд України, що знайшло відображення у Листі від 01.07.2013р. щодо деяких питань засто-сування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ.
При цьому, саме Позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділян-ки чи іншої нерухомості неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки чи неру-хомості; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України він не досяг з Відповідачем домовленості про встанов-лення сервітуту та про його умови. За певних обставин для вирішення спірних питань може бути призначена відповідна експертиза.
У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного Відповідачу майна вста-новлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звернулася до суду, стосовно обмеженого користування чужим майном.
З огляду на таке, колегія суддів звертає увагу, що згідно Висновку судової будівельно-тех-нічної експертизи №616/695/13-25/83/14-25 від 14.05.2014р., єдиним можливим варіантом доступу Позивача до приміщень №1-7, 1-8, 1-9 за адресою: АДРЕСА_1 є встанов-лення обтяження на майно Відповідача - права проходу через підсобне приміщення (на схемі №1-6) та приміщення торгівельного залу (на схемі №1-5), оскільки саме такий сервітут буде найменш обтяжливим для відповідача, як вірно зазначив суд першої інстанції.(т.2, арк.справи 15-зворот).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Матеріалами справи стверджено і судом першої інстанції правомірно встановлено, що нор-мальне і повноцінне господарське використання Позивачем власного майна не вбачається можли-вим без обтяження сервітутом належного Відповідачеві нерухомого майна.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Відпо-відачем не внесено пропозиції про встановлення плати за користування майном, то задоволенню підлягає вимога Позивача щодо безоплатного характеру сервітуту.
Як зазначалось вище, за наслідками розгляду даної справи суд частково задоволив вимоги Позивача встановивши, право користування майном Відповідача, яке полягає у можливості прохо-ду через гараж та приміщення торговельного залу; правом проходу користується Позивач, а також інші особи за його розпорядженням чи за розпорядженням довіреної особи Позивача; право прохо-ду включає в себе право занесення/винесення будь-якого майна та обмежується в часі, а саме не менше ніж з 10:00 год. до 19:00 год.
Проте, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи не містять доказів, які підт-верджують визнання права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2, оскільки згаданим вище рішенням Коростенського міськрайонного суду у справі №2-1541 від 13.06.2007р. за ОСОБА_5 визнано право власності лише на приміщення бару за цією адресою.
До того ж, з наданих ОСОБА_5 копій проектних матеріалів на прибудову бару вбача-ється, що приміщення загальною площею близько 23 м2 (на плані - 5) має назву «підсобне примі-щення», що відповідає призначенню закладу харчування, але в подальшому в документах БТІ і в оскаржуваному рішенні це приміщення (1-6) назване «гараж».(т.1, арк.справи 53-58, 76).
Враховуючи таке, під час визнання права власності на приміщення бару у судовому поряд-ку Відповідач повинен був усвідомлювати, що спосіб у який ним зведено прибудову до кінотеатру надалі може створити незручності для користування спірними підсобними приміщеннями.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком щодо обмеження сервітуту в часі, звертаючи увагу, що ні у позовній заяві, ні у заяві про зміну предмету позову Позивач про будь-яку дію сервітуту в часі не зазначав.(т.1, арк.справи 2-3, 36), однак під час розгляду справи доводив, що його право власності може реалізовуватись цілодобово і будь-яке часове обмеження це право порушує.(т.2, арк.справи 47).
При цьому, Відповідач належними і допустимими доказами не спростував доводів Позива-ча стосовно встановлення сервітуту, який не може бути обмежений графіком роботи бару, не дове-дено Відповідачем і обставин, які унеможливлюють функціонування кінотеатру у вечірній час, тобто після 19-00 години.
Твердження про можливість влаштування прорізів у несучих стінах для доступу до спір-них приміщень ґрунтуються лише на припущеннях про зміну Позивачем їх цільового призначення і кінотеатру вцілому.
Однак, як вбачається з Висновку експертів від 14.05.2014р. та пояснення, наданого експер-том ОСОБА_3 у судовому засіданні 23.09.2014р. - здійснення прорізів у стінах для доступу у підсобні приміщення суперечить приписам п.п.5.3, 5.9 ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Поже-жна безпека об'єктів будівництва», тому влаштування такого доступу неможливе без перебудови та зміни цільового призначення кінотеатру.(т.2, арк.справи 24-26, 47).
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що змінювати цільове призначення кінотеатру По-зивач не має наміру.
Із зазначених мотивів, встановивши часове обмеження в користуванні майном, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки Позивач не просив встановити цілодобовий сервітут для доступу до своїх приміщень.
На переконання колегії суддів, у разі відновлення роботи кінотеатру - Позивач буде позбав-лений можливості використовувати власні приміщення через обмеження в часі роботою бару.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності - доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом таки-ми, які згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для зміни оскаржуваної ухвали, оскільки, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи місцевий господарський суд припустився невідповідності обставинам справи висновку, викладеного у рішенні.
В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Позивачем витрати із сплати судо-вого збору покладаються на Відповідача.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення гос-подарського суду Житомирської області від 10.07.2014р. у справі №906/1378/13 - задоволити.
2. Рішення суду першої інстанції від 10.07.2014р. змінити.
Позовзадоволити.
Виключити з пункту 2 резолютивної частини вказівку на обмеження права проходу за графі-ком роботи бару «Том і Джері».
В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 609 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
6. Справу №906/1378/13 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.