73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
23 вересня 2014 р. Справа № 923/1158/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Цюрипинськ Херсонської області
до - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області, м. Херсон
про захист прав суб'єкта господарювання
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт: серія НОМЕР_1 виданий Цюрупинським ГС УДМС України в Херсонській області від 04.06.2013р.; ОСОБА_2 представник за дорученням від 15.04.2013 р.;
від відповідача: Табакар В.С., посвідчення № 57 від 13.07.2013 р.
06.08.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (відповідач), в якій просить захистити порушене право не бути примушеним до виконання дій, які для нього не є обов'язковими; не бути притягнутими до відповідальності за дії, що не визначалися законом як правопорушення; знати свої обов'язки, шляхом зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області припинити вимагати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 введення в експлуатацію однієї кімнати в житловому будинку та виконання постанов №34 від 26.03.2013 р.; №46/ц від 16.04.2013 і припису від 13.03.2013.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
13.03.2013 р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було видано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с.7).
26.03.2013 р. Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області №34 визнано винним Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.8).
16.04.2013 р. Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області №46/Ц визнано винним Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.9).
Матеріалами справи підтверджується, що 13.11.2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову №821/1323/13-а по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про захист порушених прав, тобто ОСОБА_1 звертався до суду із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про скасування постанови №34 від 26.03.2013 року та постанови №46/ц від 16.04.2013 року. Вищевказані постанови апеляційним судом визнано правомірними, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
В позовній заяві Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем порушено наступні його права:
-право не бути примушеним до виконання дій, які для нього не є обов'язковими;
-право не бути притягнутими до відповідальності за дії, що не визначалися законом як правопорушення;
-право знати свої обов'язки.
В обґрунтування своєї правової позиції посилається на норми Конституції України, ст.ст.14, 319 ЦК України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», правову позицію Європейського суду з прав людини і стверджує, що розподіл майна на житлові та нежитлові приміщення є умовним.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю чи частково.
Предметом позову може бути матеріально -правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Так, предметом позову є матеріально -правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У поданій позовній заяві позивач просить захистити порушене право не бути примушеним до виконання дій, які для нього не є обов'язковими; не бути притягнутими до відповідальності за дії, що не визначалися законом як правопорушення; знати свої обов'язки, шляхом зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області припинити вимагати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 введення в експлуатацію однієї кімнати в житловому будинку та виконання постанов №34 від 26.03.2013 р.; №46/ц від 16.04.2013 і припису від 13.03.2013.
На думку суду, обрання позивачем невірного способу захисту і визначення предмета позову, який не відповідає встановленим законом способам захисту, унеможливлює задоволення такого позову.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Повне рішення складено "29" вересня 2014 р.
Суддя В.В.Литвинова