ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14771/14 18.09.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС"
про стягнення 94 607,00 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Самойленко М.Л.
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 94 607,20 грн. - основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт згідно договору №D2N7375 на поставку та монтаж ліфтового обладнання від 04.12.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
14.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи через перебування повноважного представника у щорічній відпустці.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "ОТІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" укладено договір №D2N7375 на поставку та монтаж ліфтового обладнання умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виготовити і провести монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання для житлового комплексу «Мегаполіс» по пр. Петра Григоренка, 23, секції 1, 2 - ліфт грузопід'ємністю 1000 кг. на 24 зупинки, кількістю три одиниці, ліфт грузопід'ємністю 400 кг на 22 зупинки, кількістю три одиниці на умовах, викладених у даному договорі, а відповідач зобов'язується прийняти роботи провести приймання поставленого від позивача обладнання у відповідності до умов розділу 4 та сплатити позивачу вартість обладнання та робіт, за ціною, визначеною даним договором у розділі 2.
Відповідно до п. 1.3 статуту Приватного акціонерного товариства "ОТІС", затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "ОТІС" протоколом № 8 від 15.01.2014 р. товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "ОТІС", зареєстрованого 29.01.1998 р. Святошинською районною державною адміністрацією міста Києва, код ЄДРПОУ 14357579.
Згідно з п. 2.1. договору, вартість обладнання та робіт без урахування ПДВ: секція 1: ліфт №1 в/п 1000 кг на 24 зупинки, ЛТПП - 370 250, 00 грн.; ліфт №2 в/п 1000 кг на 22 зупинки - 355 250, 00 грн.; ліфт №3 в/п 400 кг на 22 зупинки - 282 400, 00 грн.; секція 2: ліфт №1 в/п 1000 кг на 24 зупинки, ЛТПП - 343 250, 00 грн.; ліфт №2 в/п 400 кг на 22 зупинки - 271 400 грн.; ліфт №3 в/п 400 кг на 22 зупинки - 271 400, 00 грн. Вартість обладнання шести ліфтів без урахування ПДВ - 1 893 950, 00 грн.
Монтажно-налагоджувальні роботи:
Секція 1: ліфт №1 в/п 1000 кг на 24 зупинки, ЛТПП - 119 750, 00 грн.; ліфт №2 в/п 1000 кг на 24 зупинки - 119 750, 00 грн.; ліфт №3 в/п 400 кг на 22 зупинки - 91 600, 00 грн. Секція 2: ліфт №1 в/п 1000 кг на 24 зупинки, ЛТПП - 119 750, 00 грн.; ліфт №2 в/п 400 кг на 22 зупинки - 91 600, 00 грн.; ліфт №3 в/п 400 кг на 22 зупинки - 91 600, 00 грн. Вартість робіт за шість ліфтів без урахування ПДВ - 634 050, 00 грн.
Транспортування 6-ти ліфтів без урахування ПДВ - 3 000, 00 грн.
Вартість договору без урахування ПДВ - 2 531 000, 00 грн., ПДВ 20 % - 506 200, 00 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ: 3 037 200, 00 грн.
Згідно з п. 2.2 договору розрахунки за договором здійснюються шляхом поетапної оплати: 1-й етап - 50 % вартості обладнання (в т.ч. ПДВ -20 %) в строк до 11.02.2008 р.
2-й етап - 50 % вартості обладнання (в т.ч. ПДВ -20 %) за два тижні до відвантаження обладнання , після повідомлення відповідачу про готовність обладнання.
3-й етап - 50 % вартості обладнання (в т.ч. ПДВ -20 %) протягом 5 банківських днів після прибуття обладнання на об'єкт монтажу, на підставі рахунку від позивача.
Подальші розрахунки - 50 % вартості обладнання (в т.ч. ПДВ -20 %) здійснюються відповідачем на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін.
Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту.
Даний договір набуває сили з дати його підписання повноваженими представниками сторін та припиняється після виконання прийнятих зобов'язань сторонами (п. 12.1 договору).
Як стверджує позивач, ним було виготовлено та поставлено обладнання на загальну суму 3 037 200, 00 грн., відповідач розрахувався за надані підрядні роботи та поставлене обладнання частково в розмірі 2 862 592, 80 грн., в результаті чого непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 174 607, 20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 174 607, 20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №8 від 26.04.2012 р., № 9 від 26.04.2012 р., № 10 від 26.04.2012 р., № 11 від 26.04.2012 р., № 12 від 26.04.2012 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати від 26.04.2012 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково в розмірі 80 000, 00 грн., що підтверджується виписками банку про зарахування коштів на рахунок позивача (копія в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 94 607, 20 грн.
Відповідачем на адресу позивача надсилався гарантійний лист, в якому відповідач гарантував погашення заборгованості згідно графіку оплат.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 94 607, 20 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №D2N7375 на поставку та монтаж ліфтового обладнання від 04.12.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору поставки та договору підряду.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості на суму 174 607, 20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати від 26.04.2012 р.
Проте, як встановлено судом, відповідач оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі не провів, внаслідок чого заборгував останньому 94 607, 20 грн.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.2. договору, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги в розмірі 94 607, 20 грн. виник з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та повинен бути виконаний протягом п'яти банківських днів.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №D2N7375 на поставку та монтаж ліфтового обладнання від 04.12.2007 грн., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 94 607, 20 грн. боргу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ОТІС" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б ідентифікаційний код - 33401239), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, ідентифікаційний код - 14357579) 94 607 (дев'яносто чотири тисячі шістсот сім) грн. 20 коп. - боргу та 1 892 (одну тисячу вісімсот дев'яносто дві) грн. 14 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 19.09.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.