ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12999/14 18.09.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення
про стягнення 2 129 341, 22 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Лебедєв Ю.В.
від відповідача: Гуменюк О.О.
Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (надалі-відповідач) про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 700 000,00 грн., 175 674,88 грн. - інфляційних втрат, 21 113,87 грн. - 3% річних, 122 661,87 грн. - штрафу та 109 890,59 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого газу згідно договору №211005 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів від 01.01.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
23.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення по справі.
23.07.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу у розмірі 1 700 000,00 грн. та заперечує проти нарахування штрафних санкцій.
У судовому засіданні 24.07.2014 р. судом оголошувалася перерва до 28.08.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
16.09.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, сума основного боргу залишається незмінною у зв'язку з відсутністю оплат відповідача та у зв'язку із збільшенням періоду, протягом якого розраховується заборгованість, станом на 01.09.2014 р. сума втрат внаслідок інфляційних процесів становить 213 074, 88 грн., сума 3 % річних станом на 15.09.2014 р. становить 32 291, 95 грн. При цьому, розмір пені позивач зменшує на 49 000,00 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 700 000,00 грн. - основного боргу, 213 074, 88 грн. - інфляційних втрат, 32 291, 95 грн. - 3% річних, 122 661,87 грн. - штрафу та 60 890, 59 грн. - пені.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав розмір основного боргу, проте заперечив проти суми нарахованих штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення укладено договір №211005 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, умовами якого передбачено, що позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 2.6. договору, послуги за постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
У відповідності з п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем в такому порядку: перший платіж відповідач здійснює до 15 числа поточного місяця, у розмірі 100 % вартості послуг, постачання, передбачених договором на місяць поставку газу. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 числа наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактичного отриманих, але не сплачених позивачу послуг на звітний період.
У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості (п. 6.2.2. договору).
Згідно з п. 10.1. договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу до 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
31.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів №211005 від 01.01.2013 р.
Згідно з п. 1 додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк дії договору до 28.02.2014 р. виклавши п.10.1 у такій редакції: даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2013 р. до 28.02.2014 р.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони домовились збільшити вартість договору на суму 841 608, 00 грн., крім ПДВ - 168 321, 60 грн., всього 1 009 929, 60 грн.
10.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" та Київським зоологічним парком загальнодержавного значення укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів №211005 від 01.01.2013 р.
Відповідно до п.1 додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.03.2014 р., виклавши п.10.1 у такій редакції: даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2013 р. до 31.03.2014 р.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору було здійснено постачання природного газу на загальну суму 1 902 547, 81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання: №УК000043876 від 30.09.2013 р., №УК000050192 від 31.10.2013 р., №УК000057135 від 30.11.2013 р., №УК000063588 від 31.12.2013 р., №УК000002900 від 31.01.2014 р., №УК000008292 від 28.02.2014 р. які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Відповідач за газопостачання розрахувався частково у розмірі 202 547, 81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2318 від 12.11.2013 р. та № 948 від 17.06.2014 р. (копії в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 700 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати за газопостачання, зокрема погашення заборгованості у розмірі 1 700 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 213 074, 88 грн. - інфляційних втрат, 32 291, 95 грн. - 3% річних, 122 661,87 грн. - штрафу та 60 890, 59 грн. - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №211005 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів від 01.01.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та додатковими угодами до нього належним чином, поставив природний газ на суму 1 902 547, 81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з газопостачання.
Проте, як встановлено судом, відповідач оплати поставленого природного газу в повному обсязі позивачу не провів, внаслідок чого заборгував останньому 1 700 000, 00 грн.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.6. договору, обов'язок відповідача оплатити послуги з газопостачання у розмірі 1 700 000, 00 грн. виник в момент підписання прийому-передачі послуг з газопостачання та на момент звернення до суду повинен бути виконаний.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за договором №211005 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів від 01.01.2013 р. у розмірі 1 700 000,00 грн., яку останній визнає, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 700 000, 00 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 213 074, 88 грн. - інфляційних втрат, 32 291, 95 грн. - 3% річних, 122 661,87 грн. - штрафу та 60 890, 59 грн. - пені.
Так, відповідно до п. 6.2.2. договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав клопотання, у якому просив суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, а саме: газ використовується зоопарком на виробництво теплової енергії для населення, яке не сплачує пеню; прострочення допущено по незалежним від відповідача обставинам, через несвоєчасність відшкодування грошових коштів з місцевого бюджету м. Києва; позивачу діями відповідача не нанесено матеріальної шкоди.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України)
Згідно з ч. 3. ст. 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню із сторін, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Так, згідно наданої відповідачем довідки №07/392 від 04.09.2014 р., загальна сума заборгованості Київського зоологічного парку загальнодержавного значення перед кредиторами станом на 10.07.2014 р. становить 10 501 700, 00 грн., з яких: заборгованість по сплаті за корм 1 600 000, 00 грн., заборгованість по сплаті за комунальні послуги 5 800 000, 00 грн., заборгованість за будівельні роботи 2 910 000, 00 грн., заборгованість за послуги з охорони праці 19 000, 00 грн., заборгованість за вивіз сміття 18 000, 00 грн., заборгованість за послуги ветеринарії 78 000, 00 грн., заборгованість за лабораторні дослідження 15 700, 00 грн., заборгованість за страхування 14 000, 00 грн., заборгованість за обслуговування тераріумів 33 000, 00 грн., заборгованість за ремонт доріг 14 000, 00 грн.
Відповідно до розділу 2 положення про Київський зоологічний парк загальнодержавного значення затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.2010 №92 основними завданнями зоопарку є: формування та утримання колекції тварин; збереження та відтворення тварин у штучних умовах, в першу чергу зникаючих, рідкісних, занесених до Червоної книги України й міжнародних Червоних списків; вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного та зарубіжного досвіду утримання та розведення тварин у неволі; проведення науково-дослідних робіт; проведення навчально-виховної та культурно-освітньої роботи в галузі екології, охорони природи, етології, зоології, мисливського і тваринного господарства; поширення еколого-освітніх знань; здійснення різноманітних форм культурного обслуговування, створення умов для відпочинку та дозвілля населення при збережені сприятливих умов утримання тварин.
З огляду на те, що відповідач є установою, фінансування якої здійснюється за рахунок державних коштів, прострочення допущено по незалежним від відповідача обставинам, через несвоєчасність відшкодування грошових коштів з місцевого бюджету м. Києва, а також, враховуючи скрутний фінансово-економічний стан відповідача, суд задовольняє клопотання останнього та зменшує розмір заявленої до стягнення пені та штрафу.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 20 000, 00 грн. та штраф у розмірі 30 000, 00 грн.
Щож до вимоги позивача про стягнення з відповідача 213 074, 88 грн. - інфляційних втрат, 32 291, 95 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунки проводилися на вірну суму заборгованості за відповідний період прострочення виконання грошового зобов'язання, з моменту виникнення такого прострочення, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, судом встановлено, що при поданні позовної заяви Публічним акціонерним товариством "Київгаз" платіжним дорученням №105097067 від 23.06.2014 р. було сплачено судовий збір у розмірі 42 807, 00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
У зв'язку з тим, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 228, 61 грн.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. визначено, що у резолютивній частині рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Тож, враховуючи зазначене вище, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задовольнити частково.
2. Стягнути з Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (03055, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код - 02221171), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-б, ідентифікаційний код - 03346331) 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - пені, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 32 291 (тридцять дві тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 95 коп. - 3% річних, 213 074 (двісті тринадцять тисяч сімдесят чотири ) грн. 88 коп. - інфляційних втрат та 42 578 (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 39 коп. - судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-б, ідентифікаційний код - 03346331) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 61 коп.
4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 19.09.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.