ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17082/14 23.09.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ-КАФЕ"
про стягнення 3 000 000,00 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Сидоренко В.А. - довіреність б/н від 17.07.2014 року;
від відповідача: не з'явилися;
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ-КАФЕ" про стягнення 3 000 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування суборендними приміщенням та внесення комунальних платежів, згідно умов Договору суборенди №13/08-Н від 24.03.2008 року.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 620 527,66 грн. - орендних платежів, 28 836,23 грн. - комунальних платежів, 135 343,84 грн. - пені, 179 900,43 грн. - інфляційних втрат, 35 391,84 грн. - 3% річних,60 000,00 грн. - судового збору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.09.2014 року.
09.09.2014 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.
09.09.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
09.09.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 23.09.2014 року.
В судове засідання 23.09.2014 року представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 18.08.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
24.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (далі по тексту - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ-КАФЕ" (далі по тексту - суборендар, відповідач) укладено Договір суборенди №13/08-Н (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. та 1.2. Договору) оренда передає, а суборендар приймає в суборенду нежилі приміщення (далі по тексту - приміщення, об'єкт суборенди) загальною площею 214,00 кв.м. та 60,00 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 2 літера «А».
Згідно з п. 3.2. Договору Відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати орендні платежі та всі інші витрати згідно умов Договору на користь Позивача (підпункт 3.2.2. пункту 3.2. Договору).
Порядок обрахування щомісячної плати за користування переданим в суборенду приміщенням та способи її обрахування визначено пунктами 5.2. та 5.3. Договору. На протязі дії Договору до індексів, що впливають на розмір орендної плати, було внесено зміни, які оформлені відповідними додатковими угодами. Так, договорами про внесення змін та доповнень №1 від 03.04.2009 p., №2 від 03.04.2009 p., №3 від 01.04.2010 p., №4 від 21.02.2011 p., №5 від 02.02.2012 p., № 6 від 16.01.2013 р. було внесено зміни до п. 5.З. Договору (щодо індексів при обрахуванні розміру орендного платежу).
У відповідності до положення пункту 5.4. Договору Відповідач вносить орендні платежі (плата за користування приміщенням) на користь Позивача щомісячно авансом не пізніше 20 календарного дня кожного місяця.
Додатково до орендної плати за користування приміщенням Відповідач оплачує Позивачу комунальні послуги та експлуатаційні платежі за користування приміщенням щомісячно авансом не пізніше 20 календарного дня кожного місяця. Розрахунок розміру відшкодування вартості комунальних послуг здійснюється Позивачем (пункт 5.5. Договору).
Факт приймання-передачі в суборенду приміщень підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі приміщень від 01.04.2014 року.
Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних платежів та комунальних платежів, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати, а саме: 2 620 527,66 грн. - орендних платежів (за період з червня 2013 року по серпень 2014 року), 28 836,23 грн. - комунальних платежів (за період з липня 2013 року по березень 2014 року).
На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду підписані між сторонами акти надання послуг які повинен був оплатити відповідач в якості орендних платежів та комунальних платежів. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу орендні платежі та комунальні платежі, та має перед позивачем заборгованість зі сплати 2 620 527,66 грн. - орендних платежів (за період з червня 2013 року по серпень 2014 року) та 28 836,23 грн. - комунальних платежів (за період з липня 2013 року по березень 2014 року).
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 620 527,66 грн. - орендних платежів (за період з червня 2013 року по серпень 2014 року) та 28 836,23 грн. - комунальних платежів (за період з липня 2013 року по березень 2014 року), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 5.6. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 135 343,84 грн.
Пунктом 5.6. Договору визначено: якщо який-небудь платіж за даним Договором прострочений, Відповідач виплачує Позивачу додатково до простроченої суми пеню за прострочення в сумі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення відповідної суми.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 135 343,84 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35 391,84 грн. - 3% річних та 179 900,43 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 35 391,84 грн. - 3% річних та 179 900,43 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ-КАФЕ" (01001, м. Київ, МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ПТП №1, СЕКТОР А, код ЄДРПОУ 35253945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛР Глобус" (01001, м. Київ, МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ПТП №1, СЕКТОР В, код ЄДРПОУ 35234901) 2 620 527 (два мільйони шістсот двадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. - орендних платежів, 28 836 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 23 коп. - комунальних платежів, 135 343 (сто тридцять п'ять тисяч триста сорок три) грн. 84 коп. - пені, 179 900 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 35 391 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 84 коп. - 3% річних, 60 000 (шістдесят тисяч) 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.09.2014 року.