Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2039/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.
Доповідач Карпенко О. Л.
іменем України
16.09.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Карпенка О.Л.,
суддів - Белінської І.М., Фомічова С.Є.,
за участю секретаря - Діманової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення, зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року, -
11 лютого 2014 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровограда пред'явив позов до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право на користування службовим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , виселення та зняття з реєстраційного обліку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрована у наданій їй за колишнім місцем роботи (військова частина НОМЕР_1 ) квартирі АДРЕСА_2 , у житловому містечку військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 . Після розірвання правовідносин з Міністерством оборони України відповідач квартиру не звільнила, не знялася з реєстраційного обліку, але й фактично не проживає за місцем реєстрації більше 6 місяців, що підтверджується актом від 5 червня 2013 року, комісії у складі представників військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2014 року до участі у справі залучено військову частину НОМЕР_1 в якості третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що суд неповно дослідив обставини справи, висновки суду є неправильними, суд невірно застосував норми матеріального права. Відповідач протягом більш ніж шести місяців не проживає у наданій їй квартирі. Крім того вона не має правових підстав для її зайняття так, як не являється військовослужбовцем чи членом його сім'ї, або працівником Збройних сил України.
Правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та додатково суду пояснила, що документально статус житла, як службового не підтверджений так, як на звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 , органів місцевого самоврядування за місцем знаходження житла та до архівних установ такі документи отримані не були через їх відсутність. Не збереглися і документи, які підтверджують підставу вселення у квартиру відповідача, але згідно відомостей наданих військовою частиною НОМЕР_1 вказана у позовній заяві квартира надавалася чоловіку відповідача - ОСОБА_2 , як працівнику Збройних Сил України
Відповідач доводи апеляційної скарги не визнала та просила відмовити в її задоволені та пояснила, що квартира дійсно була надана її чоловіку, як службове житло. Вона ж всилилася у квартиру, як член його сім'ї. Факт її не проживання у вказаній квартирі заперечила.
Представник відповідача також заперечила проти доводів апеляційної скарги.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню.
Суд першої інстанції встановив, що житлові будинки військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , розташовані по АДРЕСА_3 , перебувають у державній власності Міністерства Оборони України і, на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград з 29 липня 2010 року.
ОСОБА_1 зареєстрована в кв. АДРЕСА_1 .
Ці обставини сторонами не оспорюються.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідач фактично проживає у квартирі за місцем своєї реєстрації, але цей висновок суду заперечується позивачем.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявність обставин, якими обґрунтовано його вимоги і підстави для їх задоволення відсутні.
Пред'являючи позов, позивач посилався на дві самостійних підстави: виселення у зв'язку з припинення трудових відносин відповідача з військовою частиною; визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад шість місяців.
Визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення є різними способами захисту житлових прав та не можуть застосовуватися одночасно. У зв'язку з цим суд мав уточнити підставу та предмет пред'явленого позову, але не зробив цього. Проте це не потягло за собою ухвалення неправильного рішення.
Згідно ст. 124 ЖК УРСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
З записів у трудовій книжці відповідача (а.с. 39, 40) вбачається, що вона з 09 січня 1976 року по 1 квітня 2005 року перебувала у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 , працюючи на різних посадах, і була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, являється пенсіонером.
Документи, які б підтверджували надання відповідачу службового житла та підстави для вселення у квартиру АДРЕСА_1 відсутні.
Однак, як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 21 серпня 2014 року № 2996, відповідач вселилася у вказану квартиру, як член сім'ї працівника Збройних ОСОБА_3 , якому було надане службове житло.
Ці обставини підтвердила своїми поясненнями і відповідач.
Отже твердження позивача про надання службового житла безпосередньо відповідачу, яка перебувала у трудових відносинах з військовою частиною доказами не підтверджено, а отже і вимоги позивача про виселення її з службового жилого приміщення, без надання іншого жилого приміщення, у зв'язку з припиненням нею трудових відносин з військовою частиною є безпідставні.
Під час розгляду справи в суді позивач не змінював цю підставу пред'явленого позову та, зокрема, не вимагав виселення відповідача у зв'язку з втратою особою, якій таке службове приміщення надавалося і членом сім'ї якого вона являлася, права на його зайняття. На ці обставини позивач вказав лише в апеляційній скарзі, але відповідно до приписів глави І розділу V ЦПК України позивач має право змінити підставу позову лише до початку розгляду справи в суді першої інстанції.
Якби ж вказана позивачем квартира і надавалася відповідачу у зв'язку з виконанням нею трудових обов'язків у військовій частині, як те стверджував позивач, то вона не підлягала б виселенню без надання іншого жилого приміщення так, як відповідно до ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також пенсіонери по старості, що зокрема підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21 серпня 2014 року № 2496.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 , ст. 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
На підтвердження факту не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 позивач посилався на акт від 5 червня 2013 року (а.с. 12) складений заступником командира військової частини НОМЕР_1 , представником позивача, представником житлової комісії та громадянами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 протягом більше ніж 10 років у вказаній квартирі не проживає.
Однак в акті не зазначено обставини, які вказуються на даний факт, зокрема, хто і коли проводив перевірку фактичного проживання відповідача у квартирі, що було при цьому виявлено, протягом якого саме часу відповідач відсутня у службовій квартирі (постійно чи періодично).
Аналогічного змісту довідка видана військовою частиною А 1201 від 30 січня 2014 року № 17 (а.с. 23).
Відповідач вказані у наданих позивачем акті та довідці обставини не визнала та вказала, що вона проживає у вказаній квартирі, іншого житла не має. На підтвердження своїх заперечень на позов відповідач надала суду акт обстеження її житлових умов від 28 квітня 2014 року (а.с. 41), засвідчений Богданівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області, складений за участю мешканців АДРЕСА_3 , про те, що під час обстеження житлових умов ОСОБА_1 , мешканки кв. АДРЕСА_2 , встановлена що у квартирі наявні меблі, одяг і продукти харчування, ОСОБА_1 проживає у ній, але також здійснює догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_6 за місцем проживання останньої в АДРЕСА_4 .
Той факт, що ОСОБА_6 потребує постійного догляду за станом здоров'я та те, що відповідач надає їй такий догляд підтверджується довідками виконкому Богданівської сільської ради (а.с. 42), Знам'янської ЦРЛ (а.с. 44 - 46).
Крім того, згідно довідки позивача (а.с. 43) відповідач заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги не має.
Таким чином обставини справи свідчать про те, що відповідач не втратила фактичні та правові безперервні зв'язки з квартирою АДРЕСА_1 , а її періодичні короткострокові випадки відсутності, з метою догляду за своєю хворою старою матір'ю, не унеможливлюють збереження таких зв'язків з її певним місцем проживання, яке все ж може вважатися "житлом" у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "МакКей-Копецька проти Польщі", заява N 45320/99, від 19 вересня 2006 року).
Причина тимчасової відсутності відповідача у своєму житлі є поважною, а тому вона не втратила право на користування цим житом у розумінні ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованих висновків, що позивачем не доведено, що відповідач не проживає в кв. АДРЕСА_1 без поважних причин більше шести місяців, а отже законні підстави визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відсутні.
Доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, не ґрунтуються на законі та доказах.
Так, як суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда відхилити, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: