Справа № 128/736/14-ц Провадження № 22-ц/772/2674/2014Головуючий в суді першої інстанції Ганкіна І. А.
Категорія 5Доповідач Іващук В. А.
"16" вересня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючогоІващука В.А.,
суддів:Зайцева А.Ю., Якименко М.М.,
при секретаріПантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 6 серпня 2014 року,
із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 17 лютого 2014 року.
Ухвалою суду від 4 березня 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_7 (а.с.38).
12 травня 2014 року представник ОСОБА_6 ОСОБА_8 уточнив заявлені вимоги та за обставин викладених у позовній заяві просив визнати за ОСОБА_6 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та прилеглу земельну ділянку в розмірі 0,2942 га, що закріплена за будинком (а.с.55) .
Рішенням Вінницького районного суду Віницької області від 6 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким заявлені позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 року ОСОБА_9 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.45-46).
18 червня 2001 року ОСОБА_9 на підставі державного акту ВН №5812 набув права власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,0442 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Переорки, Міз.-Хутірської сільської ради Вінницького району (а.с.23).
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 29 червня 2005 року (а.с.19, 78).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є син ОСОБА_7 та дружина спадкодавця ОСОБА_10
Згідно довідки першої вінницької державної нотаріальної контори та наданих матеріалів спадкової справи №1387/2005 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 спадщину прийняв ОСОБА_7
Дружина спадкодавця ОСОБА_10 вважається такою, що прийняла спадщину, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилась від неї (а.с. 65,77).
Згідно з наданою суду копією розписки від 9 березня 2011 року виданою ОСОБА_7 останній засвідчує, що у червні 2005 року ОСОБА_6 дав гроші в сумі 20 000 грн. його батькові ОСОБА_9 у рахунок придбання будинку в АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,2942 га. Оформити договір купівлі-продажу не встиг і зв'язку із смертю ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У розписці ОСОБА_7 зазначено, що власником будинку і земельної ділянки є ОСОБА_6 після передачі грошей ОСОБА_9 (а.с.14).
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, як це вбачається із змісту судового рішення, правильно виходив із того, що позивачем не доведені ті обставини за наявності яких та в силу положень частини 1 статті 344 ЦК України, на які позивач посилається як на правову підставу задоволення позову, позивач може набути право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та прилеглу земельну ділянку в розмірі 0,2942 га.
Відповідно до положення частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи із пояснень позивача між ним та власником будинку ОСОБА_9 щодо будинку та земельної ділянки які належали останньому до його смерті, склались правовідносини безоплатного користування цим нерухомим майном з квітня 2003 року, а у подальшому з червня 2005 року - купівлі-продажу.
Згідно із частиною 3 статті 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності.
Отже, ураховуючи те, що ОСОБА_6 заволодів нерухомим майном за угодою суть якої відповідає договору безоплатного користування (оренди), то за цією нормою у позивача виникає право на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю не через 10 років, а через п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності.
Оскільки п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності не минуло, то підстав для задоволення позову немає також і з цих підстав.
Як вбачається із матеріалів справи позивач обрав на свій розсуд спосіб захисту свого права шляхом визнання права власності за ним на будинок та земельну ділянку за набувальною давністю, який врегульовуються частиною 1 статті 344 ЦК України.
Необхідною умовою для застосування вказаної норми права є наявність безспірних чи доведених позивачем перед судом обставин які відповідають цій нормі.
Разом і тим судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 його спадщину прийняли його дружина ОСОБА_10 та син ОСОБА_7, які на день розгляду справи від спадщини не відмовились та не розпорядились нею. За цих умов заявлені вимоги про визнання права власності за позивачем за набувальною давністю задоволеними бути не можуть, а спадкоємці які прийняли спадщину та визнають право позивача на нерухоме майно, що є спадщиною, не позбавлені права передати його позивачу ОСОБА_6 за відповідною цивільно-правовою угодою.
Крім того, оскільки позивач заявляє про купівлю вказаного нерухомого майна в червні 2005 року, то він і не позбавлений права обрати відповідний спосіб захисту свого права та доводити його саме з цих правових підстав.
Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Зокрема, доводи апеляційної скарги про те, що суд усупереч закону відмовив у позові за наявності визнання цього позову відповідачем ОСОБА_7 не ґрунтується на положеннях закону, оскільки зміст частини 4 статті 174 ЦПК України не передбачає обов'язкового задоволення позову лише через те, що відповідач його визнав.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Отже, оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 6 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ А.Ю. Зайцев
/підпис/ М.М. Якименко
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Іващук