Справа № 140/2137/13-к
1-кп/140/108/13
24.12.2013 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Науменка С.М., прокурорів Вівдича О.Г., Луценка Р.В., секретаря судового засідання Поронник О.М., з участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові кримінальну справу по обвинуваченню
- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1, (фактично проживає по АДРЕСА_2), працюючого в Козятинських ЕМ, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, в скоєнні злочину передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,-
- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, в скоєнні злочину передбаченого ст. 187 ч.2 КК України ,-
- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_4, українця, громадянина України, працюючого Комбінат «Рекорд», освіта середня, не одруженого, раніше судимого Богунським райсудом м. Житомир 17.03.2004 року за ст.ст. 121 ч.2, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України до 9 років позбавлення волі, за що судимість не знята та не погашена, в скоєнні злочину передбаченого ст. 187 ч.2 КК України ,-
14.05.2013 року близько 18 год. 00 хв., гр. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, маючи намір на напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, особи яка зазнала нападу, рухаючись автомобілем марки ВАЗ - 2108 д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 за рейсовим автобусом сполученням Хмельницький - Гайсин з м. Вінниці, в якому перебували громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в яких вони мали намір заволодіти майном, прослідували в Немирівський район Вінницької області. В лісовому насадженні поблизу с. Зеленянка, Немирівського району, Вінницької області ОСОБА_5, та ОСОБА_7 наздогнали громадянку ОСОБА_9 та громадянина ОСОБА_10, які зійшли з автобуса, а ОСОБА_6 залишився чекати їх в автомобілі. Після чого стали погрожувати їм застосуванням насильства, демонструючи ножа з наміром застосування до них, якого в правій руці тримав ОСОБА_7. Внаслідок чого заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 у сумі 325 грн. та її мобільним телефоном «Нокіа» б/к. вартістю 150 грн., грошовими коштами ОСОБА_10 у сумі 172 грн., та його мобільним телефоном «DONOD» б/к. вартістю 150 грн. завдавши ОСОБА_9 майнового збитку на загальну суму 475 грн., ОСОБА_10 майнового збитку на загальну суму 322 грн., з місця пригоди зникли, поїхавши на автомобілі НОМЕР_2, в якому їх очікував ОСОБА_6, біля в'їзду до лісового масиву.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково, щиро розкаявся та дав покази, що 13.05.2013 року поїхав разом з ОСОБА_7 та іншими знайомими у Вінницю з метою отримати кредит, який йому мав допомогти отримати ОСОБА_6. Залишився переночувати. На другий день, близько 16 год. 00 хв. вони вирішили їхати в Житомир. Йому подзвонила його знайома ОСОБА_13 і сказала, що бере квитки на автобус і щоб він з ОСОБА_7 їхав на автовокзал. До них під'їхав ОСОБА_6 з метою підвести до автовокзалу. Сказав, що на автобус вони вже не встигають і тому потрібно наздоганяти автобус. Через деякий час він зрозумів, що автомобіль іде в сторону Одеси, а не Житомира. Він запитав куди вони їдуть і ОСОБА_6 сказав, що в автобусі за яким вони їдуть, знаходяться його боржники, які повинні віддати йому 1500 грн., за те, що він допоміг їм отримати кредит. На його вимоги повернути борг, вони не зважали, а тому попросив його та ОСОБА_7 допомогти йому забрати у них борг. Пообіцяв, що тоді він заправить машину і завезе їх в Житомир. Так як в нього та ОСОБА_7 взагалі не було грошей, вони вимушені були погодитися на його пропозицію. Деякий час вони слідували за автобусом, а коли вийшли ОСОБА_9 і ОСОБА_10., то ОСОБА_6 вказав на них і вони вийшли з машини. ОСОБА_6 та водій залишилися чекати в машині. Вказаних осіб наздогнали. Він сказав, що вони винні гроші ОСОБА_6 за кредит і ті одразу достали гроші, а також віддали мобільні телефони, пояснивши що більше грошей в них немає. ОСОБА_10 просив їх не вбивати. Тоді вони пішли та повернулися до ОСОБА_6 в машину, дали гроші на бензин і їх відвезли на Житомир. Заперечує, що ОСОБА_7 діставав ножа, вважає, що потерпілі прийняли за ніж мобільний телефон, який тримав ОСОБА_7. Він особисто відшкодував завдану моральну і матеріальну шкоду потерпілим. В потерпілих був шоковий стан. Гроші вони віддали самі. Часткове визнання вини пояснив тим, що вважає, що в його діях присутній складі злочину передбачений ст.186 ч.2, а не 187 ч.2 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково, щиро розкаявся та дав покази, аналогічні показам ОСОБА_5. Заперечує, що погрожував ножем потерпілим., а тому визнає лише вину в скоєнні злочину передбаченого ст.186 ч.2 КК України. Також стверджує, що саме ОСОБА_6 попросив їх забрати гроші в потерпілих, так як вони заборгували йому за допомогу в отриманні кредиту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав. Дав покази, що 13.05.2013 року до нього в Вінницю приїхали його знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 разом зі своїми знайомими з метою отримання кредиту. Він винайняв для них квартиру та мав допомогти через своїх знайомих посприяти в отриманні кредиту. На другий день, так як кредит отримати не вдалося, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мали їхати в Житомир, однак сказали, що в них залишилася незавершеною ще одна справа. ОСОБА_7 запропонував йому поїхати в Немирів щоб завершити цю справу. Він та його знайомий ОСОБА_8 погодилися і поїхали в сторону м. Немирова. По дорозі ОСОБА_7 говорив водієві куди іхати. Проїхавши м. Немирів вони зупинилися, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вийшли з машини та повернулися хвилин за десять. По дорозі вони почали рахувати гроші і він зрозумів, що вказані гроші вони в когось відібрали. Разом з ОСОБА_8 він відвіз їх в Житомир та повернувся додому. Вважає, що жодної участі в пограбуванні не приймав.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що їхня вина в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.187 ч.2 КК України повністю знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.
Так, потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні дала покази, що 14.05.2013 року поїхала разом з ОСОБА_10 в м. Вінниця, щоб разом зі своєю знайомою на ім'я ОСОБА_14 допомогти йому отримати кредит. ОСОБА_10 отримав 6000 грн. Собі взяв 2000 грн., а решту віддав своїй знайомій, яка допомагала йому отримати кредит. Вони повернулися на автовокзал, щоб іхати додому, однак до них підійшов незнайомий хлопець, якого вона бачила разом з ОСОБА_14 біля приміщення банку та запропонував їх завезти на автомобілі до Немирова. В машині сиділи ще якісь чоловіки, а тому вони відмовилися з ними їхати. Поїхали на автобусі. Додому йшли через ліс. Їх наздогнали ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які були в очках. Сказали, що знають що вони взяли незаконний кредити та сказали віддати телефон і гроші. Забрали близько 325 грн. та телефони мобільні. ОСОБА_7 дістав ножа. Їй стало погано.. ОСОБА_5 добровільно відшкодував їй шкоду. Також зазначила, що ОСОБА_6 вона бачила біля приміщення банку в м. Вінниця, в якому вона отримала кредит.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні дав аналогічні покази. Уточнив, що коли їх наздогнали в лісі ОСОБА_5 та ОСОБА_7, то ОСОБА_7 дістав ножа і погрожував йому. Забрав в нього мобільний телефон та близько 200 грн., а також пригрозив, щоб вони нічого не повідомляли в міліцію. Гроші в сумі 2000 грн., які він отримав як кредит в нього не знайшли.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав покази, що його знайомий ОСОБА_6 попросив завезти його в Вінницю. В Вінниці до них підійшли незнайомі йому чоловіки в татуїровках та ще якась жінка і мова велася про якийсь кредит. Вони всі кудись пішли, а коли повернулися, то ОСОБА_6 запропонував завезти його та двох незнайомих до Немирова, обіцяючи розрахуватися та заправити машину. Проїхавши м. Немирів, йому сказали зупинитися біля автобуса з якого виходили люди. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вийшли з машини, кудись пішли і повернулися хвилин через 10, сказавши йому швидко їхати в Житомир, що він і зробив. Крім того, додав, що біля автовокзалу в м. Вінниця до його автомобіля приводили ОСОБА_10 та ОСОБА_9, щоб завезти їх в Немирів, але ті відмовилися.
Свідок ОСОБА_11 допитаний в режимі відео конференції дав покази, що разом зі своїми знайомими ОСОБА_7 та їхніми знайомими дівчатами приїхали в м. Вінницю з метою отримати кредит. Там вони зустріли хлопця на імя ОСОБА_6, як пізніше він довідався, його прізвище ОСОБА_6, який мав допомогти їм отримати кредит. Так як отримати кредит не вдалося, на другий день вони мали їхати додому. ОСОБА_6 разом з товаришем підвозив їх на автомобілі до вокзалу. По дорозі показав на чоловіка і жінку, яким його знайома допомагала отримати кредит. Коли він був на автовокзалі, йому подзвонив ОСОБА_6 та попросив його підійти до автобуса в якому мають їхати ці чоловік та жінка та запропонувати їх підвести на його автомобілі до Немирова, так як вони їдуть в попутному напрямку, що він і зробив. Він підвів їх до автомобіля, однак чоловік та жінка відмовилися їхати і поїхали додому на автобусі.
Також вина обвинувачених в скоєному підтверджується також:
- заявою потерпілої ОСОБА_9 про скоєння стосовно неї розбійного нападу;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2013 року за участі ОСОБА_5, в ході якого він показав, як разом з ОСОБА_7, який погрожував ножем потерпілим, відібрали в них гроші та мобільні телефони;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.05.2013 року за участі підозрюваного ОСОБА_7, в ході якого він показав, як разом з ОСОБА_5 відібрав гроші та мобільні телефони у потерпілих;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.07.2013 року за участі потерпілого ОСОБА_10, в ході якого він показав, як було скоєно стосовно нього розбійний напад;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.07.2013 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що скоїли стосовно нього розбійний напад;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18.05.2013 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7, як особу що скоїла стосовно неї розбійний напад;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.05.2013 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_6, як особу, яку вона бачила біля приміщення банку в м. Вінниця в якому вона отримувала кредит;
- протоколом огляду мобільних телефонів від 29.05.2013 року, відібраних у потерпілих, які були вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку;
- постановою про визнання вказаних мобільних телефонів речовими доказами
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених в скоєнні інкримінованого їм злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати по ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати по ст. 187 ч.2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати по ст. 187 ч.2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Оцінюючи твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він взагалі не вчиняв інкримінованого йому злочину, суд приходить до висновку, що ці показання направлені на уникнення ним кримінальної відповідальності, вважає їх неправдивими та не приймає їх до уваги. Крім того дані твердження протирічать іншим доказам, які суд приймає до уваги та вважає їх належними, допустимими та достовірними, що підтверджують вину ОСОБА_6 у скоєнні вищезазначеного злочину та покладені в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.
Невизнання вини ОСОБА_6 у вчиненому злочині, спростовуються послідовними показами обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в суді та під час досудового розслідуванні, в тому числі і під час проведення слідчого експерименту, де вони детально розповіли і показували на місці про всі обставини вчиненого злочину та зазначили, що вказаний злочин вони скоїли за попередньою домовленістю з ОСОБА_6. Показами потерпілої ОСОБА_9, яка дала покази, що бачила ОСОБА_6 біля приміщення банку в м. Вінниці, в якому вона отримувала кредит 14.05.2013 року. Показами свідків ОСОБА_8, який показав, що саме на прохання ОСОБА_6 поїхав з ним та іншими обвинуваченими в м. Немирів за рейсовим автобусом. Показами свідка ОСОБА_11, який показав, що саме ОСОБА_6 по телефону пропонував йому запросити потерпілих до автомобіля в якому він знаходився, з метою завезти їх в м. Немирів.
Суд також критично відноситься до показів обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в тій частині, що вони не погрожували ножем потерпілим і не приймає їх до уваги, так як протирічать показам потерпілих, а також спростовуються послідовними показами самих обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 які вони давали під час досудового розслідування в тому числі і під час проведення слідчого експерименту, де вони детально розповіли і показували на місці про всі обставини вчиненого злочину та зазначили, що ОСОБА_7 погрожував ножем потерпілим під час скоєння розбійного нападу. При цьому під час досудового розслідування обвинувачені жодного разу не зазначали про здійснення на них тиску з боку працівників міліції, не звертався зі скаргами на їх дії прокурору.
Аналізуючи всі докази по справі, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що визнавальні покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у ході досудового розслідування відносно обставин вчинення ними злочину, є достовірними, відповідають фактичним обставинам справи.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд враховує, що він раніше не судимий, вину визнав частково, добровільно відшкодував завданий збиток, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно.
До обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд відносить те, що він добровільно відшкодував завданий збиток.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_5 судом встановлено не було.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд враховує, що він раніше не судимий, по місцю проживання характеризується з негативної сторони.
Обставин, які б обтяжували чи пом'якшували покарання ОСОБА_6 судом встановлено не було.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд враховує, що він раніше судимий, по місцю проживання характеризується з посередньої сторони.
Обставин, які б обтяжували чи пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7, судом встановлено не було.
На підставі викладеного, враховуючи суспільну небезпеку скоєного злочину, особу винних, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі.
Суд рахує за потрібне частково задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 та стягнути з ОСОБА_6 на її користь по 5000(п'ять тисяч) гривень, а також стягнути з ОСОБА_7 на її користь 5000(п'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, так як внаслідок злочинних дій обвинувачених вона перенесла психологічний стрес, погіршився стан її здоров'я, в зв'язку з чим вона перенесла значні моральні страждання.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд,-
Визнати винним та призначити ОСОБА_5 покарання за ст.187 ч.2 КК України у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 17 травня 2013 року
Визнати винним та призначити ОСОБА_6 покарання за ст.187 ч.2 КК України у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня звернення вироку до виконання.
Визнати винним та призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у вигляді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
До вступу вироку закону силу залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 18 травня 2013 року.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 5000(п'ять тисяч) гривень завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 5000(п'ять тисяч) гривень завданої злочином моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницькій області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя: (підпис)
Згідно оригіналу:
Суддя Немирівського
районного суду: С.М.Науменко