23.09.14р. Справа № 904/5531/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства «АреслорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
До: Приватного підприємства «РОТОР», м. Дніпропетровськ
Про: стягнення 379 092, 62 грн. штрафу
та
За зустрічним позовом: : Приватного підприємства «РОТОР», м. Дніпропетровськ
До: Публічного акціонерного товариства «АреслорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
Про: визнання недійсним пункту договору
Суддя Васильєв О.Ю.
Від ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» : Починок В.В. (дов.№14-103 від 17.05.13р.);
Від ПП «РОТОР»: Сікора К.О. (дов. від 02.07.14р.)
ПАТ «АреслорМіттал Кривий Ріг» (позивач) звернувся з позовом до ПП «РОТОР» (відповідач) про стягнення 379 092, 62 грн. штрафу за порушення умов п.12.4. договору №73S13 від 26.12.12р. ( порушення відповідачем заборони експорту за межі України криптоно - ксенонової суміші , отриманої від позивача за договором ).
ПП «РОТОР» ( відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне: вимоги щодо сплати штрафу за порушення відповідачем вимог п.12.4. договору суперечать ст.ст.317, 319, 321 ЦК України; п.12.4. договору порушує правомочності власника стосовно належного йому на праві приватної власності майна , обмежує можливість ПП «РОТОР» вільно розпоряджатися придбаною у власність криптоно-ксеноновою сумішшю, суперечить діючому законодавству України , що є підставою для визнання правочину недійсним в цій частині на підставі рішення суду. Вимоги позивача щодо сплати штрафу за порушення п.12.4. договору також суперечать ст.ст.43, 44 Господарського кодексу України , а саме - порушують принцип свободи підприємницької діяльності та інших принципів підприємницької діяльності, що є підставою для визнання правочину недійсним .Позовні вимоги порушують принципи економічної конкуренції, оскільки позивач включаючи п.12.4. до договору зловживає монопольним становищем на ринку товару кріптоно-ксенонової суміші та порушує ст.42 Конституції України, ст.30 ГКУ та ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; вимога про стягнення штрафу у 100-відсотковому розмірі є явно завищеною , не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 , частині 1 статті 509 та частині 1 статті 627 ЦК України засадам справедливості , добросовісності , розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Посилаючись на наведені вище підставі , ПП «РОТОР» 11.08.14р. звернулось із зустрічною позовною заявою до ПАТ «АреслорМіттал Кривий Ріг» про визнання недійсним п.12.4. договору №73S13 від 26.12.12р. Ухвалою суду від 12.08.14р. було порушено провадження за вищезазначеною зустрічною позовною заявою та об'єднано її в єдине провадження по справі №904/5531/14.
11.08.14р. ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» було подано відзив на зустрічну позовну заяву , в якому вказано , що: не постачальник , а саме ПП «РОТОР» порушив право власності ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» на вироблений та проданий тим товар; оскільки будучи власником проданої позивачу криптоно-ксенонової суміші, ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» вільно розпорядився даним товаром , уклавши цей договір з певною умовою - товар не повинен бути перепроданий за межі нашої країни ,а ПП «РОТОР» погодився придбати товар з такою умовою; в цьому і полягає встановлене ст.ст. 317, 319, 321 ЦК право ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» вільно володіти , скористатись , розпорядитись своїм майном на власний розсуд. ПП «РОТОР» у своєму зустрічному позові просить суд порушити вищевказане право власності ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг». Також ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» зазначає, що у якості порушення ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» принципів свободи підприємницької діяльності ПП «РОТОР» наводить вимог ст. 44 ГК України, яка встановлює «…право підприємців на самостійний вибір постачальників і споживачів продукції самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності»; проте ПП «РОТОР», вочевидь свідомо, не повністю наведено текст даної норми, а саме після слів «споживачів продукції...» пропущені слова «що виробляється»; обставини ж даної справи свідчать про те, що ПП «РОТОР» не є виробником криптоно-ксенонової суміші, він її лише перепродував. Пункт 12.4. договору не обмежував право ПП «РОТОР» самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, зазначену у його статуті, встановлене ст.43 ГК України; щодо самостійного вибору контрагентів, а ст.44 цього кодексу встановлює принцип самостійного вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється. Оскільки ПП «РОТОР» не є виробником перепроданої ним до Російської Федерації продукції у порушення договору, вище зазначена правова норма за даних обставин застосуванню не підлягає; так само не підлягає застосуванню і практика ВГСУ , наведена ПП «РОТОР» у зустрічній позовній заяві, оскільки там мова йде про орендні правовідносини та про право вільного розпорядження виробленою продукцією. Також спростовує твердження ПП «РОТОР» про порушення спірним пунктом договору положень антимонопольного законодавства України (встановлених ЗУ «Про захист економічної конкуренції»), порушення принципу економічної конкуренції , зловживання ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» монопольним становищем на ринку; оскільки ПП «РОТОР» та ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» не є конкурентами; ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» не займає монопольного становища на ринку виробництва та продажу криптоно-ксенонової суміші; криптонно-ксенонова суміш є побічним продуктом виробництва металопродукції, загально відомо, що ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» не єдиний в Україні металургійний комбінат , а отже і не єдине підприємство - виробник криптоно-ксенонової суміші; ПП «РОТОР» не є виробником перепроданого товару.
23.09.14р. ПП «РОТОР» надало додаткові пояснення , в яких виклав свої заперечення відносно відзиву на зустрічний позов ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» , а саме зазначив , що ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» у відзиві на зустрічну позовну заяву здійснює лише вибіркове коментування зустрічного позову, ігноруючи , зокрема, положення ст.ст. 43, 44 377 ГК України щодо свободи підприємницької діяльності, самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності, свободи добровільно виступати у зовнішньоекономічні відносини , здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом. Також ПП «РОТОР» вказує , що ним не було здійснено поставку на користь ТОВ «Акела-Н» продукції, придбаної у ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» , оскільки продукція - «криптоно-ксенонова суміш», яка була придбана у ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» на підставі договору №73S13 від 26.12.12р. , була перероблена ним (пройшла очистку від домішок, що містять фтор), а потім вже продана контрагенту ПП «РОТОР» . Підсумовуючи вищевикладене, ПП «РОТОР» зазначає, що договір №73S13 від 26.12.12р. має бути визнаний недійсним частково, а саме у частині п.12.4, оскільки зміст оскаржуваного положення договору прямо суперечить (і суперечив на момент укладання договору) ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України , ст.ст.30, 43, 44 ГК України, а також ст.42 Конституції і ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».
По справі оголошувались перерви з 12.08.14р. по 09.09.14р., з 09.09.14р. по 23.09.14р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
26.12.12р. між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (постачальник) та ПП «РОТОР» (покупець) укладено договір №73S13, відповідно до умов якого постачальник поставив покупцю 500 метрів кубічних криптоно-ксенонової суміші (що підтверджується відповідними доказами та не заперечується ПП «РОТОР»).
В п.12.4. договору сторони погодили, що вони дають згоду на те , що товар, який поставляється по цьому договору, не підлягає експорту за межі України як покупцем, та і іншими особами , яким товар переданий. У випадку порушення цієї вимоги покупець сплачує штраф у строк 30 банківських днів з моменту пред'явлення претензії зі сторони постачальника; розмір штрафу складає 100% від вартості експортованого товару; при виявлені факту експорту постачальник залишає за собою право розірвання договору в односторонньому порядку. (а.с.5-7)
Як вбачається з наданих ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» доказів, останнім було виявлено факт експорту ПП «РОТОР» придбаної у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» криптоно-ксенонової суміші у кількості 357, 6 кг у Російську Федерацію підприємству ТОВ «Акела-Н» за 15 582 256, 4 російських рублів, доказом чого є експортна електронна митна декларація №10080000/2013/119165 від 30.07.13р. (а.с.8).
Окрім того , факт експорту ПП «РОТОР» придбаної у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» криптоно-ксенонової суміші у кількості 357, 6 кг у Російську Федерацію підприємству ТОВ «Акела-Н» за 15 582 256,40 російських рублів підтверджуються письмовими поясненнями Дніпропетровської митниці Міндоходів (а.с.74-75) та наданими нею доказами ( електронною митною декларацією , сертифікатом-якості, рахунком - фактурою №СФ-999 від 10.07.13р., сертифікатом №17 на відправлену партію №17 криптоно-ксенонової суміші від 04.07.13р., а.с.65-69)
Враховуючи приписи ст.230 ГК України та п.12.4 договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було здійснене нарахування штрафу ПП «РОТОР» у розмірі 379 092, 62 грн. ( 100% вартості експортованого товару у перерахунку російських рублів на українські гривні за курсом 0,24328, зазначеним у митній декларації) та 28.08.14р. надіслано відповідачу претензію з вимогою сплатити вищевказаний штраф , однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та без задоволення; у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 379 092, 62 грн. штрафу.
Одночасно, 11.08.14р. ПП «РОТОР» звернулось з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним п.12.4. договору №73S13 від 26.12.12р., посилаючись на наведені вище підстави.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України)
Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст.611 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 712 цього Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Водночас, укладаючи договір і визнаючи його умови, сторони мають враховувати чинне законодавство, звичаї ділового обороту, а також вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Згідно з пунктами 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. (ст.216 ГК України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст.230 ГК України).
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)
Згідно з ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) ( п.2.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)
Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення з ПП «РОТОР» штрафу за порушення п.12.4. договору, оскільки матеріалами доведено, що сторони укладаючи договір №73S13 від 26.12.12р., вільно виявили своє бажання і домовились укласти угоду в певній формі ( у т.ч. п.12.4 договору) , узгодили її умови , підписали договір та приступили до його виконання, так ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» поставив продукцію , а ПП «РОТОР» її прийняв та здійснив оплату. За таких обставин , коли сторони досягли згоди по всіх передбачених законом істотних умовах договору, коли договір виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, немає підстав і для його визнання часткового недійсним.
При цьому суд критично оцінює заперечення ПП «РОТОР» , викладені ним у відзиві на позов та додаткових поясненнях, оскільки останнім не надано жодних доказів того, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є монополістом на ринку товару (кріптоно-ксенонової суміші); спростовуються матеріалами справи і твердження ПП «РОТОР» відносно того, що ним була здійснена очистка криптоно-ксенонової суміші ( яку він придбав у ПАТ«АреслорМіттал Кривий Ріг» на підставі договору №73S13 від 26.12.12р.) від домішок, що містять фтор , а потім вже її було продано ТОВ «Акела-Н»; оскільки із експортної електронної митної декларації №10080000/2013/119165 від 30.07.13р. , сертифікату якості, сертифікату №17 на відправлену партію №17 криптоно-ксенонової суміші від 04.07.13р. вбачається, що ТОВ «Акела-Н» було продано саме кріптоно-ксенонову суміш, при цьому дані про її доочищення відсутні у вищезазначених документах.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Враховуючи те, що ПП «РОТОР» не надано будь-яких доказів на підтвердження несправедливості п.12.4 оспорюваного договору , або невідповідності його моральним засадам та правилам ділового обороту ; а відтак суд вважає безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами ці твердження; а тому не вбачає достатньо правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищезазначені правові норми та ту обставину , що внаслідок порушення ПП «РОТОР» умов п.12.4. договору позивачу не завдано реальних збитків ; суд, керуючись приписами ст.83 ГПК України вважає за доцільне зменшити розмір штрафу , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 379 092 , 62 грн. до 189 546, 31 грн. ; а відтак первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково - в розмірі 189 546, 31 грн. штрафу. Одночасно з наведених вище підстав в задоволені зустрічних позовних вимог суд відмовляє .
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-
1. Первісний позов ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити.
2. Стягнути з відповідача - Приватного підприємства «РОТОР» (49064, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 61/12; код ЄДРПОУ 13430357) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» ( 50095, м. Кривий Ріг , вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974): 189 546, 31 грн. - штрафу та 7 581, 86 грн. - судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В задоволенні зустрічної позовної заяви ПП «РОТОР» про визнання недійсним п.12.4. договору відмовити, судові витрати по цій заяві покласти на ПП «РОТОР».
Суддя Васильєв О.Ю.
26.09.14р.